І, мабуть, повість (по плану, але може перерости в роман), за яку я довго-довго думала — перший розділ, він же оповідання на конкурс для своїх, щоб посміятися, написаний декілька років тому — і нарешті вирішила дописати ті прокляті зв’язки, яких не вистачає, щоб все написана з’єднати.

Повість тут Свято Червоної Косинки

Окрім зв’язок мені для цієї повісті не вистачало обкладинки. Я трохи подумала і вирішила, що ельф, котрий ховається за кучугурами, буде саме те. І здавалося б, ельф, сніг, фентезі, які там можуть бути сюрпризи? ШІ робити сюрпризи звісно вміє (третю ногу домальовує, шостий палець, інші дива), але ось цього я не очікувала, чесно

Уточнення, що мені потрібен чоловік, суровий, дорослий, вартовий привели ось до цього 

І ні, роги я не просила, роги воно саме ельфу приробило.

Спроби поміняти підхід, описати пейзаж, уточнити, що єльф ховається закінчилися ось цим

І цим

Так що сніг в ельфійських лісах дуже суровий, куди тим ельфам)) І роги у ельфів повинні бути, це я про них чогось не знаю))

Але домовитися з ШІ мені таки вдалося, поправила лише трохи в ФШ. І теперь сама дивуюся, як мені вдалося з першої спроби отримати від нього цілу купу симпатичних рудих дівчат? Мабуть заманювало))