Ніколи не задумувались про те, як вас звуть ваші рідні? Ніччю дописувала вам розділ "Відьминої служби курєрів" і якось стало сумно. Згадався момент, коли мені повідомили про смерть чоловіка ще в АТО. Його потім знайшли через кілька днів, але...але це було важко. Думаю всі відчували щось подібне. Людина зникає і після неї залишаються лише якісь речі та слова. У мене тоді залишився годинник та бісюче "маленька". Пройшло вже досить багато часу, але я досі ненавиджу, коли так звуть. Так що...бережіть свої "заначки". Життя надто коротке, а раю без "заначок" немає. 

— Знаєте... Я впевнена, що він зараз щасливий. Інакше б він не зник у світлі.

— Ви це кажете, щоб я не плакала? Дарма, пані відьмо. Я все розумію...не варто мене шкодувати, — хлюпнула носом гномка, кидаючи монети на стіл. — Я жінка, котра вбила свого чоловіка. Сама винна.

— Знаєте, що він мені сказав був у першу нашу зустріч? — тихо запитала. — Він запитав "Який же то рай без заначки?". Я думала він про гроші, але...

— Але цей гад пішов, коли віддав мені всі свої зароблені гроші! — розплакалася жіночка, не в змозі стримувати сльози.

Підтримати серію:

1. Відьмина служба підтримки

2. Відьмина служба кол-центру

3. Маленький бонус "Два психи для богині"

4. Відьмина служба кур'єрів