Я не так давно писала блог про цю авторку, але що зробити якщо пише вона чудово і знову хочеться поговорити про творчість Юлії Богута.

Особисто мене більше приваблюють її "болючі" книги. Можливо тому, що в них відчувається якесь власненне відлуння? Чи можливо через те, що вони самі стають відлунням у серці після прочитання? Якби там не було кожен із нас стикається з чимось, що виказує нашу неідеальність. Змушує виплескувати емоції, можливо навіть гнів чи більше того ненавість. І чим під більший прес нас запихає життя, тим сильніше нас розпирає. 

Рамки. Нас часто хочуть в них запихнути. Ні, я не кажу про межі. Ну там межі людяності, чи добра…ні от саме про рамки, в які нас часто хтось хоче втиснути зображаючи ідеальну картинку. І не важливо, що там всередині, важливо як ти проявляєш себе зовнні. І байдуже на внутрішній світ, ти ж живеш у зовнішньому. 

В таких рамках намагається жити Ейлінг. Хоча складно назвати себе чуттєвою до життя, коли не відчуваєш навіть власної болі. Коли тобі гіпер накипіло всередині, але залишайся стриманим ззовні. Коли вилазять нові таємниці із минулого, які тиснуть знищуючи тебе, коли ти і так ледь виживаєш тепер. І,здавалося б, хіба не хочеться жити в ідеалізованому світі? Вважаю, що ні, бо ідеальних людей не існує. Бо ідеальних рамок не існує. Є лише допустимі межі. Так, трохи не ідеальні, трохи різні для кожного, але саме вони стримуть наше гіпер і роблять нас нами. 

Ну, і про її веселішу книгу) "Відьмина служба кур"єрів"

Яка доставить вам хороший настрій. Там вже можна не стримувати рамки своєї фантазії і гіпер сміх. Там можна. Я б навіть сказала, що в цій книзі взагалі немає ніяких ні рамок ні меж. Ба більше, може навіть дійти до того, що вас шантажуватиме фонтан))), але це за умови, якщо ви не будете переступити допустимі межі пристойності. 

А ще хочу вас запросити до короткої історії, чи точніше предісторії "дімерант"від Анні Ксандир

Вона про дракончиків. Ні, не про тих, що є людьми, а поводять себе як дракони))), а про справжніх. В яких є власний світ, але знову ця неідеальність….вона, напевно, є скрізь. 

А вам бажаю ідеального завершення дня без рамок, але в межах миру та щастя)