От і добігло до кінця етнічне оповідання "Скарб", сповнене легенд, таємниць та містики. Чим завершилися пошуки скарбів двох друзів? Приєднуйтеся, щоб дізнатися!

Скарби!.. Відчуваєте, як мурахи промчали шкірою? Потаємна мрія кожного, від малого до великого, відшукати свій власний скарб. І справа навіть не в грошах, а в адреналіні, котрий вихлюпується у твої судини, збуджуючи нерви та фантазію. Але ж за кожним скарбом прихована його неймовірна історія! І хто знає, чи не дорожча вона за усе золото світу!..

- чорні археологи,

- відсилання до трипільської культури, 

- пошуки скарбів

- пригоди

- міфи

- містика

- етнічне фентезі

На світанку із поселення вирушив караван. На нього чекала довга дорога, та Лади уже не буде поруч. Вона стояла біля порогу свого будинку у довгій білій сорочці, підперезаній вишитим поясом з китицями, мовчки проводжаючи сумний люд. Наче й жива іще, а настрій довкола витав точно такий же, як тоді, коли пішла зі світу її наставниця. Що ж, кращого прощання для неї годі було й бажати! Її народ не загине, не розчиниться у кровавому місиві! Він продовжить свій шлях, як і їхні предки. Зіллється зі світом, зміниться, проте ніколи не забуде свого істинного коріння. Навіть через сотні, тисячі років те тепло, котре поселила у їхні серця Велика Богиня-Матір, завжди жеврітиме, зігріваючи своєю любов’ю довколишній світ!..

Коли караван зник за обрієм, жінка полегшено видихнула та повернулася до будинку. Слід було підготуватися! Часу обмаль, тож ніколи зволікати. Лада довго міркувала, як зберегти свої знання, як донести їх до майбутніх поколінь, як не втратити такий важливий зв’язок із Матір’ю?..

- Що ж, нехай буде так! – посміхнулася жриця, помітивши біля вівтаря глиняну фігурку Великої богині, котру подарувала їй одна з учениць.

Жінка нашвидкуруч зібрала найцінніше: намисто, в якому відображалося їхнє життя, щоб ніколи не сходити з вірного шляху, розписаний горщик із зерном, аби не забути істинного призначення, веретено, щоб дорога стелилася рівно, а ще фігурки інших богів та Богині-Матері, щоб оберігали її народ до скону… Загорнувши усе це та інший дріб’язок у шмат білої тканини, Лада попрямувала до вівтарю! Помолившись, вона вклала свій скарб поміж каміння і попрямувала геть, відчуваючи, як поволі розриваються зв’язки з її народом. Вони вже далеко, час настав!..

https://booknet.ua/book/skarb-b414492