Мене притягли на багаття, як відьму. Посинілі від мотузок руки звільнили лише для того, щоб одразу прив'язати їх до стовпа, пов'язку боляче зірвали з очей. Озираюся довкола: у важкому мовчанні притихли воїни, низько опустили голови, король похмурий , нетерпінням світяться очі Каї. Де ж ти, коханий Дикий Яструб? Відчадушно шукаю його поглядом. За командою спалахує хмиз і моторошний дикий рев розриває повітря. Мороз біжить по шкірі, здригаються люди, Інші в мить змінюються- це кричить Хаук: Яструб стягнутий ланцюгами, які не розірвати навіть найкращому - він не зможе мені допомогти. Погляд очі в очі: мій - благаючий, його - сповнений нелюдського болю. Раптом лунає гучний регіт, ніби це бенкет, а не страта. Натовпом пробігає шепіт: "Вона з'явилася"
-Безумці! регоче сива стара.- Бовдурі!
Скоро стартує друга книга дилогії "Алія".Ще гарячіше, ще небезпечніше У травні.Слідкуйте за новинами блогу
https://booknet.ua/katerina-voroncova-u4896869
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати