Мене притягли на багаття, як відьму. Посинілі від мотузок руки звільнили лише  для того, щоб одразу прив'язати їх до стовпа, пов'язку боляче зірвали з очей. Озираюся довкола: у важкому мовчанні притихли воїни, низько опустили голови, король похмурий , нетерпінням світяться очі Каї. Де ж ти, коханий Дикий Яструб? Відчадушно шукаю його поглядом. За командою спалахує хмиз і моторошний дикий рев розриває повітря. Мороз біжить по шкірі, здригаються люди, Інші в мить змінюються- це кричить Хаук: Яструб стягнутий  ланцюгами, які не розірвати навіть найкращому - він не зможе мені допомогти. Погляд очі в очі: мій - благаючий, його - сповнений нелюдського болю. Раптом лунає гучний регіт, ніби це бенкет, а не страта.  Натовпом пробігає шепіт: "Вона  з'явилася"
-Безумці! регоче сива стара.- Бовдурі!

Скоро стартує друга книга дилогії  "Алія".Ще гарячіше, ще небезпечніше  У травні.Слідкуйте за новинами блогу

https://booknet.ua/katerina-voroncova-u4896869