Заборонені почуття?

Чи можливе кохання між викладачкою та студетом? Чи зможуть двоє людей, шляхи яких перетнулися, вибороти своє щастя у долі? Чи доля сама покаже їм шлях? 

Якщо ви й досі не читали книгу "Нестримне серце", тоді пропоную вам невеликий уривок:

"Витерла холодними руками сльози, вдихнула морозне повітря й пішла вперед. Не знала, як себе поводити. Кинутися з обіймами чи й далі вдавати байдужість? Розпитати, чому забрав документи?

Поки Ася розмірковувала, Андрій почув її кроки й повернувся. Серце налилося теплом, рознеслося по всьому тілу. Так приємно було його бачити. Й так одночасно болісно.

– Привіт, Асю.

Від його голосу в душі приємно залоскотало. Дихати стало важче.

– Привіт, Андрію.

Хлопець дивився на неї отим своїм поглядом, який не залишав серце байдужим. Як же вона скучила за цими очима!

– Ти забрав документи... – не запитала, ствердила.

– Я їду в Штати. Далі буду вчитися там.

Слова, наче лезом, різонули й без того вразливе серце.Ася кивнула стримано. Хоча від нестерпного болю в душі хотілось кричати.

– Бажаю успіхів, – з останніх сил усміхнулася, не зводячи погляду зі свого студента. Такого молодого та водночас дорослого чоловіка. Їй хотілося закарбувати його образ у своїй пам'яті, аби холодними самотніми вечорами уявляти інше, примарне життя з ним.

Одинока сльозинка повільно скотилася щокою, відірвалася в районі підборіддя й упала на землю, загубившись в снігу.Ася подумала, що варто це припиняти, інакше впаде від болю. А сил піднятися не знайдеться. Дістала ключі й пішла до дверей.

– Асю...

Зупинилася, опустивши голову. Перебирала ключі холодними пальцями.

– Одне лиш слово і я залишуся…"

ЧИТАТИ КНИГУ ТУТ!

До речі, сьогодні до кінця доби діє знижка на другу частину цієї дилогії ("Розкраяне серце"), перша ("Нестримне серце") – безкоштовна. Тож встигніть придбати зі знижкою, поки є така можливість.

Також хочу запросити до моєї новинки, яка стартувала тільки 2 дні тому. Книга "Не твоя кішка" звісно ж про кохання, але цього разу між двома студентами. Тут будуть і перепалки між героями, і переживання, і кохання. А там і до криміналу дійде:) Жартую, звісно. Але книга ще не дописана, тож все може бути:))

Ось вам невеликий уривочок з розділу, який вийде завтра:

"Вдома я опинилася аж через годину. Спати хотілося страшне, але я навіщось відкрила конспект з фінансового менеджменту і стала його читати, весь час повертаючись думками до Панченка та його фото на ліжку.

Вродливий, зараза! Симпатичний, високий, чорнявий. Судячи з усього, має гарне підтягнуте тіло. Ну і в ліжку хороший. Не даремно ж всі так хочуть туди потрапити. Даремно, що бабій…

— Тьху, Качур проклятий! Ще б я про тебе думала!

Сказала вголос одне, а сама полізла в нашу університетську мережу, аби перевірити, що там нового він міг написати.

Даня П.:

"Ну ти й хамлюга, Кет! Але я все одно посміявся, дякую! І абсолютно не ображаюся, мої почуття тільки міцнішають, тож не сподівайся, що я відмовлюсь від них"

І в кінці емоджі з поцілуночками…"

І ще одна важлива новина – уже завтра книга"Рятівник для міс Катастрофи" завершиться, тому встигніть придбати за ціною передплати, адже потім книга надійде у продаж і ціна виросте!
 

І дуже хочу порекомендувати вам історії з моєї бібліотеки:

❤️"Хочу боса" Прохоренко Вікторії та Роксани Світлої.

Ви тільки прочитайте цей інтригуючий уривок:

"—  Боже, що це було? —  запитала в голос. 

—  Це хтось права собі купив, а їздити — не купив. —  Відповів. —  Може відпустиш моє коліно? Хоча якщо тобі подобається, можеш тримати. 

Я підвела на нього очі, розуміючи, що мені треба відсунутись на своє місце і забрати руку.

—  Ой, —  пискнула і відсахнула руку, так ніби обпеклася. Відчула, як щоки заливає фарба. —  Пробачте! Я… Від несподіванки. То випадково.

“І чому я не пристебнулась?” — промайнуло в голові.

Тим часом ми їхали далі, поки не зупинились біля якоїсь будівлі.

— Дістань, будь ласка, ключі, — вказав в мою сторону.

Я розгубилась і не знала куди дивитись, де шукати ті ключі. 

—  Чого ж ти така повільна? —  Він нахилився через мої коліна, і порився у дверках з мого боку. Його груди терлись об мої ноги, а краватка вискочила з піджака і впала мені між ноги, якраз там, де задерлась спідниця. Стало лоскотно і я міцно стулила ноги. Коли він підводився то на хвильку затримався, бо я тримала ногами його краватку. Я одразу відпустила, але він не продовжив рух, а затримавшись в такому положенні близько до мене, повернув голову і усміхнувся.

Я тим часом, здається, забула як дихати. На мить він глянув на мене, його обличчя було надто близько. Від нього пахло парфумами та м'ятою, мабуть, від жуйки. Я не знаючи, що робити заплющила очі.

—  Ви надто близько, —  пропищала.

—  Я думав тобі подобається, хіба не тому ти затиснула колінами мою краватку?"

❤️ "Норовлива для Романовського" Тейлор Грін

Трішки приємнощів з книги:

— Ну, і довго ти збиралася водити мене за ніс, Савельєва? 

Моє прізвище він особливо виділив і якось роздратовано фиркнув, мабуть, тільки щойно зрозумівши, що мав таки щось запідозрити, знаючи його з самого початку. 

— Ні за що я тебе не водила, — криво всміхнувшись, пробурмотіла. 

— Угу, аякже, — кинув мені.

А тоді зробив крок вперед, ведучи в танці і не зводячи при цьому з мене очей. 

— Чому ж тоді прикидаєшся задрипанкою? — піднявши брову, спитав. 

Це мене розсмішило, і я не стрималася. Розсміялася йому в обличчя. 

— Я ніким не прикидалася, Романовський, — іронічно всміхнулася, хитнувши головою. — Це ти звик ділити людей за бірками на їхньому одязі. Чи моя в цьому провина? Аж ніяк. 

Він знав, що я права, але зачеплене самолюбство не дозволяло йому це визнати. Тому він лиш міцніше притис мене до себе. Щоб стерти посмішку з губ. Я впевнена, що саме це було в нього на думці. 

І йому вдалося. Шкірою пробігли мурашки, коли моє тіло торкнулося його. Не вдягати білизни все ж було помилкою... Бо тепер я надто гостро відчувала тканину його піджака. Тертя викликало електричні розряди, змушуючи мене тремтіти, а блакитні очі, здавалося, бачили мене наскрізь.

Ще й цей його запах, що знову огорнув мене, змушуючи відчувати себе захищеною. Всього лиш відлуння того вечора, але мозок не так просто переконати в цьому, коли він вже обдурений.

Мирного неба!❤️