Доброго дня, чергові посиденьки на призьбі літературного процесу.

"Горе від розуму!" - сказав один літератор. Сам вигадав чи поцупив десь, не суть. Головне, - вцілив.
Автори - здебільшого, люди освічені, гарно виховані, тонкої душевної конституції. Котрі в силу перечисленого, позбавлені природного захисту від хамства і психологічного насилля.
Хто з нас, особливо початківці, мало не плакав від тролів і просто хамів, читаючи їхні висери під виглядом читацьких комментарів.
А в кого не завмирало серце, коли рецензію давав іменний критик чи "старший" колега по перу? Тим паче, редактор видавництва?
І, оскільки, особливо на початках, вони рідко похвальні, то все... смерть мухам, кінець творчості, навіть 300 крапель валер'янки не допоможуть. Треба йти вішатися, от лишень руки трусяться і вузол на зашморгу годі зав'язати.
Смішно? Та ні краплі... Сам усе це пережив. І насмішки, і відмови друку, і "рицензії". І валідол корвалолом запивав, і просто запивав тугу... Поки не наросли мозолі. І враз стало легше... А усі ті енергнетичні вампіри, відчувши мою недоступність, тихцем самоліквідувалися. Наче і не було...
До чого веду?
Автору, якщо він хоче стати профі, а не розважається письмом у вільний час, треба максимально швидко нарощувати лати впевненості у собі. Інакше, продираючись крізь дебрі порад та настанов від легіона "доброзичливців", які, звісно, нам лише хорошого бажають (з якого дива?) душу в клапті порвати можна.
Звісно, в тому натовпі будуть і ті, хто справді хоче допомогти, але це перли в купі... ну, ви зрозуміли. Як пощастить, то можна знайти, але шанс... А от смороду буде незрівняно вище.
І, може, скажу крамолу... затрачених нервів не варте.
А головне, якщо прислухатися до всіх порад, є шанс переворитися в сороканіжку або Буриданового віслюка. Зависнути на рівні правок та вдосконалення першого твору, і перегоріти, так більше нічого і не написавши. А ваш шедевр, можливо, мав бути 5 чи 6, після того, як буде набито власних гуль на попередніх творах. Власних, а не запозичених.
Фух... Багато букв. Не всі й дочитають.
Висновок. Будьте впевнені у собі, аж до самовпевненості. І до чужих думок/порад прислухайтеся лише якщо заперлися в глухий кут і не можете вирішити проблему самотужки.
Пам'ятайте - це ваш твір, а не колективна праця. І лише з вас, чиїм іменем він буде підписаний, нащадки спитають, що ото таке ти нашкрябав і навіщо?