Привіт, мої любі Бубоньки!!!

Ідеальний Макс.
Чоловік, який полонить серце своєю наполегливістю. 

«Саме той»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)

Уривок:

— Я скоро іду додому і не знаю, чи буду тут до твого повернення, то ж - ще раз дякую.

— Як додому? Прошу зачекай на мене, я через десять хвилин буду.

Він подивився на неї так, що вона не могла відмовити. Ці очі змушували підкоритись.

— Добре.

— Обіцяєш, що дочекаєшся?

— Обіцяю.

— Я миттю. — Він покрутив стрічкою на пальці. — Думаю, тобі вона більше личитиме, ніж мені. — Він засміявся і вона підхопила його сміх. Поклавши біля букета стрічку, він усміхнувся Мелісі та відійшов у дальній кут зали. Там на нього чекав хлопець, який нещодавно підходив. Меліса узяла келих з вином, та зробила величезний ковток. Не хлопець, а просто мрія. Але… Ніяких мрій. Ніяких хлопців. Ніяких стосунків.

Вона сиділа, та спостерігала за красенем, з яким їхні погляди іноді зустрічались. Меліса незадоволено зціпила руки під столом, коли побачила, як до Макса і його друга, підійшли дві красуні. Одна зовсім знахабніла, та провела по його борідці пальчиками. Меліса закипіла від невдоволення. Але, що їй до цього?! Вона ж сама йому відмовляє, тепер і має. Другі ж дівчата не такі дурні і хапаються за шанс володіти таким красенем, як Макс.

Макс перевів погляд з друга на столик, де сиділа Меліса, але її там вже не було. Він наполохався та важко ковтнув. Вибачившись перед другом та дівчатами, він поспішив до столика. Побачивши сумочку на стільці, він полегшено зітхнув. Шукаючи Мелісу поглядом, він не бачив її. Неподалік була тераса і Макс вирішив подивитись там і не помилився. Меліса була на ній.

Вона обернулась, коли відчула тепло на своїх плечах.

— Привіт. Дякую. — Поправляючи його піджак на собі, вона усміхнулась.

— Привіт. Ти мене налякала. — Зізнався він.

— Думав, що я пішла?

— Так.

— Але ж, я обіцяла дочекатись.

— Знаю. Але…

— Але…? Ти думав, що через тих дівчат, я не дотримаю слова і піду?

— Якщо чесно, то так.

— Але, ж я не їм обіцяла. А ти, здається вільний хлопець і можеш робити усе, що тобі заманеться.

— Думаєш?

— Упевнена?

— Так.

Вона не розуміла, до чого він хилить.

— Ну тоді, я хочу… — він нахилився, та узявши обличчя Меліси у долоні, почав цілувати її. Вона уперлася об його груди, намагаючись звільнитись, але тіло та розум не могли домовитись. Шах і мат на користь тіла.