Шановні мої читачі,

залишилися лічені години до кінця знижки на книгу "Німий метелик, або Спалені крила для двох".

Запрошую придбати цю цікаву фентезійну історію про кохання, бо потім повний текст коштуватиме дорожче.

І як бонус - нова обкладинка. Знову штучний інтелект щось намалював.

Напишіть, як вам нове бачення наших героїв цим інтелектом?

Дякую, що читаєте))

Цитата:

Що це було? Карета почала рухатися рвучко, хтось скрикнув, перелякано заіржали коні, а потім різко зупинилися, як укопані, аж мене кинуло вперед, по дахові знову щось загупало, неначе там хтось ходив, великий і масивний. А потім усе затихло. У вікна нічого не було видно – все, як і раніше: поле, лісок віддалік, частина міста з громовідводами вдалині.

Я потягнулася до ручки дверцят, щоб відкрити їх, але вони самі раптово відчинилися, і в карету заглянула... Тереза.

- Думала втекти? Я тебе з вікна помітила, як ти в саду товклася! Дивлюся, ти ба! Це ж наша коханочка-служаночка! – сяйнула вона білими гострими іклами. – Ану вилазь! Приїхала вже!

Я не зорієнтувалася від несподіванки, бо зовсім не чекала побачити тут гарпію, а вона вхопила мене за руку і різко смикнула, витягуючи з карети. Сила в неї була нелюдська, та це зрозуміло, вона й сама не була людиною. Я вилетіла з карети, як пробка з пляшки шампанського, і з розмаху впала на придорожню траву.

- Значить так! Слухай мене! Воларда заарештовано, його тут немає, тому ніхто тебе не захищатиме, хвойдо! Нарешті в мене розв’язані руки! Ти становиш для мене і моїх планів загрозу, тому я спочатку хотіла вбити тебе... Але... Подумала і вирішила тебе використати. Навіщо пропадати такому скарбові? Все одно в тебе один кінець – смерть.