Цитати

Книга "Хочу боса" виходить регулярно і оновлюється в 00:00. Тож наступна глава вже скоро. А ви чекаєте продовження?

—  Просто на вулиці спекотно.

—  А мені здається, що тут справа у чомусь іншому. Ану розповідай! —  мовила, — Він що займається харасментом? Він чіпляється до тебе? Ти можеш подати на нього в суд.

—  Заспокойся! —  мовила майже благально, бо вона почала говорити заголосно.

—  А я ж відразу подумала, що це підозріло, якщо він купує тобі одяг. 

—  Все не так, — повторила я. Розумієш, він мені… Він гарний.

— Ов, —  лише й мовила подруга. І це було дуже не схоже на неї, бо зазвичай вона дуже багатослівна.

Хто з вас читає, і який момент ваш улюблений?

"Ти зробиш це..." - Дарина Соль

– Як же я тебе ненавиджу, – шепоче в мою шию, викликаючи болючі мурашки, а за мить торкається її губами, втягуючи, залишаючи сліди. Мов ставлячи на мені свою мітку і я відчуваю як голки задоволення розлітаються тілом, викликаючи ще більше суперечностей та жаги до його дотиків. Він виписує незрозумілі візерунки на шкірі своїм язиком, опускається нижче, до ключиць, що видніються з закритої білої сукні. І я прагну позбутися одягу, щоб знову відчувати його всім тілом, щоб відчувати жар його тіла та згорати у цьому полумʼї, що охоплює мене.

– Скажи хто тебе найняв, – він хапає мої руки за запʼястки та зводить їх вгорі, міцно тримаючи. Лев нависає згори, спопеляючи мене поглядом, але я не можу сказати хто. Навіть якби хотіла..

– Не можу, – відповідаю з останніх сил, але він не вірить. Читаю це в його погляді та розумію, що підписала собі вирок цими словами.

– Або ти кажеш хто за цим стоїть, або не вийдеш звідси. Ніколи! – останнє слово болючо врізається в розум, змушуючи усвідомити, що він не жартує. Що він не прикидається. Він справді здатен на це. Здатен зачинити мене тут і довести до божевілля тишею та самотністю. Відібрати все моє життя, залишивши лише суцільну безнадію та відчай. Але я не знаю хто. Скільки б не намагалась пригадати бодай уривок – нічого не виходить, мов хтось стер усі мої спогади. Все що в мене є – лиш повідомлення з погрозами, шантаж та недвозначні повідомлення, що надійшли на усі електронні адреси університету. Я не знаю хто це. І навіть якби знала, ця людина може зруйнувати моє життя. І Лев може.

"Фантазії мого президента" - Холод Влада, Мар'яна Доля

Я поклав резюме, усміхнувся, клацнув на телефоні на вимкнення камер у кабінеті, встав з-за столу й пішов прямо до неї.

Вона ж навпаки зробила крок назад. На кожен мій крок до неї вона робила крок до стінки, аж поки її спина не торкнулась дверей, у які вона до цього й увійшла.

Уже за секунду між нами лишалось лише пів кроку.

Я подався вперед, до її вуха:

— А парфум той самий, — прошепотів, викликаючи на її шиї зграю мурашок, а потім різко схопив за запʼястки, і завів їх над її головою. — Зізнавайся, лялечко, як ти дізналась хто я, і хто тебе прислав?

— Я… Я…

— Не треба мені тут заїкатись, — прошепотів я, обпалюючи ніжну шию гарячим подихом. — Камери я вже вимкнув. Кажи зараз і, можливо, я тебе пожалію. Поки що я дійсно добрий.

— Але…

— Що це за парфум? — перебив я її, глибоко втягуючи повітря біля її шиї.

— Це…

— Він тебе дешевить. На метелика ніби не схожа, але пахнеш як метелик, — продовжив я. — Хоча хто знає, які в тебе ще секрети. Якщо ти вчора забрела до нашого таємного клубу, то ти можеш бути як проституткою, так і наркоторговицею.

— Що?! — уперше в її голосі прозвучало прямо таки обурення.

— Ти завжди така небагатослівна? Такі в помічниці не годяться. Аж не віриться, що мені порекомендували тебе, лялечко, — я зазирнув їй в очі.

— Я вже й сама не хочу у вас працювати! — пошепки прокричала вона на мене… Ого, схоже гонор прорвався. — Давайте я просто заберу резюме і вдамо, що цієї зустрічі не було! — її несподіваний перехід від захисту в атаку мене, щиро кажучи, здивував.

— А хто тобі сказав, що я тебе відпущу, — хмикнув я, продовжуючи притримувати її за запʼястки. — І взагалі, — я знов подався вперед, до її вуха, і продовжив пошепки, — я обіцяв, що… візьму тебе...

Приємного вечора!