Вітаю! Ми багато останнім часом говорили про новинку, і ось цей час настав. Правда що новинка вийшла позавчора, а говорю я про неї лише тепер. Та рада повідомити, що книга "Хочу боса" вже доступна на букнет. Обережно новинка дуже гаряча, не обпечіться!

Сподіваюся, обкладинка вам подобається так само сильно як і нам з співавторкою Роксаною Світлою

Анотація: Я була щаслива отримати цю роботу, бо мушу допомогти батькам розрахуватися з боргами, в які вони влізли, щоб оплатити моє навчання.
Він — мій бос, друг мого батька і, до того ж, набагато старший від мене чоловік. “Він просто грається” — переконую себе. Нащо йому така шмаркачка та ще й незаймана? Але я вже закохалася. Питання лише в тому як далеко це зайде. Якими будуть наслідки, якщо ці стосунки приречені з самого початку? Йому не потрібна дівчина, він не планує залишатися, а я для нього лише помічниця. Чи змушу я його передумати?

 

Він підняв обидві свої руки і вони опинились біля мого горла. Я заклякла. Тоді його пальці наблизились до мого комірця. Здається, навіть перестала дихати. Почула як тканина блузки трохи треться об мою шию, та за мить мені стало легше. Він розстебнув ґудзика і забрав руки.

— Мені не треба, щоб ти задихнулась, — сказав серйозно, але за секунду широко усміхнувся. 

А, то це він жартує. Я усміхнулась у відповідь. А тоді, ямочки на його щоках, що утворились від усмішки зникли і він, знову розвернувшись, попрямував до дверей. 

— На дзвінки не відповідай! — кинув на останок і двері тихо зачинились.

Я видихнула. А ще зрозуміла, що його парфум перестав бити в ніс. Хоча мені дуже подобався цей аромат.

 

—  Ой, —  пискнула і відсахнула руку, так ніби обпеклася. Відчула, як щоки заливає фарба. —  Пробачте! Я… Від несподіванки. То випадково.

“І чому я не пристебнулась?” — промайнуло в голові.

Тим часом ми їхали далі, поки не зупинились біля якоїсь будівлі.

— Дістань, будь ласка, ключі, — вказав в мою сторону.

Я розгубилась і не знала куди дивитись, де шукати ті ключі. 

—  Чого ж ти така повільна? —  Він нахилився через мої коліна, і порився у дверках з мого боку. Його груди терлись об мої ноги, а краватка вискочила з піджака і впала мені між ноги, якраз там, де задерлась спідниця. Стало лоскотно і я міцно стулила ноги. Коли він підводився то на хвильку затримався, бо я тримала ногами його краватку. Я одразу відпустила, але він не продовжив рух, а затримавшись в такому положенні близько до мене, повернув голову і усміхнувся.

Я тим часом, здається, забула як дихати. На мить він глянув на мене, його обличчя було надто близько. Від нього пахло парфумами та м'ятою, мабуть, від жуйки. Я не знаючи, що робити заплющила очі.

—  Ви надто близько, —  пропищала.

—  Я думав тобі подобається, хіба не тому ти затиснула колінами мою краватку?

 

Дякую, що ви з нами. Ми все ще потребуємо вашої підтримки у вигляді ваших відгуків, навіть якщо це лише +, ми знаємо, що ви читаєте!

Також не забудьте підписатися, щоб не пропустити оновлення!!!!