(Назар)

"Пустка Королів Заходу залишилася позаду, кордон між Західними Пагорбами та Північчю теж. Старійшина Атанас мав рацію, коли говорив, що вогнів мандрівники практично не помітять, коли грифон вночі пролітатиме над кордоном. Очевидно, Король Халле справді кинув усі сили на війну з Долиною Сонця, залишивши мінімальну кількість солдатів на інших рубіжах.

Назар з Еверіном зупинилися в Прагракських горах відпочити і перекусити, далі їхній шлях лежатиме вже над територією Півночі. Вони знайшли глибоку печеру, де можна було не побоюватися, що світло багаття побачать сторонні, наприклад, північани. Дрібні кущі біля печери і кілька сухих гілок стали у пригоді, і всередині печери запалало невелике багаття. Вогняні відблиски затанцювали на стінах, пожвавлюючи все навколо і роблячи об'ємним, ніби тисячі маленьких чоловічків вийшли зі смолоскипами і в одну мить запалили їх.

Над Безіменною Річкою було досить волого, і мандрівники під час польоту встигли промокнути, тому зараз потрібно було добре просушити речі. Назар, після того, як погодував грифона, почав нарізати шматки м'яса, щоб нанизати їх на тонкі прутики і підсмажити над багаттям. Запасів їжі має вистачити ще на кілька днів, потім потрібно буде спуститися в ліс і пополювати.

Еверін дбайливо розклав свої чоботи біля багаття, потім примостився поряд і з цікавістю став спостерігати, як Назар готує м'ясо.

- Ти жодного разу не обмовився, звідки ти родом, повідай другу, - посміхнувся акварієць, дістаючи трубку. - Я так розумію, що тобі в дитинстві розповіли іншу історію твого походження? Історію звичайного сільського хлопця?" ("Долина Сонця: затемнення", Уривок глави 13. Вогні у печері.)