Привітусики, дорогенькі!

Сьогодні прокинулась і помітила що вас, моїх сонечок, зібралося вже аж 101-на людинка! І весь день ходжу тепер з сяйливою усмішкою та сиплю усім знайомим та друзям жарти про далматинців :D

Але якщо серйозно (наче я так вмію), хочу сказати вам щире дякую. За те що подарували мені сьогодні усмішку і привід для жартів, за те що слідкуєте за моєю творчістю і підтримуєте оцінками, зірочками та коментарями. Дякую за те, що ви є і що з'явилися у моєму житті.

Міцно-міцно обіймаю кожного, хто любить обійми
та дарую щиру усмішку тим, хто обійми не терпить.

А тепер до "Зведених". Новий розділ про Алана та Джудіт вийде завтра о 17:00, а поки тримайте спойлер.

Спойлер:

— Мама сьогодні сказала, що ти будеш мені хорошим братом. 
— Справді? — На його лиці намалювалась грайлива усмішка з нотками природної хитринки. — А сама як думаєш?
— Я з нею згодна, — видихнула Джудіт, але зустрівшись із ним поглядом поспішила додати: — якщо ми говоримо про той час, коли ти спиш зубами до стіни.
— А я вже подумав, що розтопив твоє серце. — Він щиро розсміявся.
— Мрій далі.

…Далі буде…
А на цьому поки все, дорогенькі,
дякую, що ви зі мною і...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤