Привіт, мої любі Бубоньки!!!


«Виклик кинуто»


  Ми от-от мали заїхати до міста. Наш класний флірт змінився на мовчанку. Важко було усвідомлювати те, що у цьому винен я. Я дійсно відштовхую Джесс, обламую її та поводжусь, як повний козел. Мені кортить, як ніколи в житті порушити правила, але я не хочу завдати їй болю тим, що продовження на кшталт романтично-букетний період ніколи не настане. Не хочу її кривдити, нізащо у світі.
   Знак Бостона замайорів перед нашими очима. В’їжджаючи до міста, Джесс повернулась до мене і посміхнулась. Нарешті моя весела Джесс. Моя? Ну… так, моя асистентка. Кому я брешу? Собі? Це тупо. Вона та, яку я до знемоги хочу.
   — Вітаю у Бостоні!
   — Дякую. — Джесс задоволено роздивлялася все навкруги, зазираючи у вікно.
   Коли ми під’їхали до готелю, я припаркував авто біля входу, і вийшовши з нього, допоміг Джесс. Даючи хлопцю ключі та декілька купюр, я забрав наші сумки і ми нарешті рушили до готелю. Назвавшись на рецепшині і забравши ключі, я та Джесс поспішили до ліфта.
   — Я казав, що зареєстрував нам два номери з дверима, які їх поєднують? — Піднявши брови догори, запитав я.
   — Таку маленьку деталь… ти забув уточнити. — Джесс похитала головою, і видихнувши, запитала: — Ще будеш чимось мене дивувати?
   — Можливо… хто зна. — Знизивши плечима, я натиснув на кнопку ліфта і ми рушили на третій поверх.
   Я роздивлявся Джесс доки, вона кусала губи та дивилася прямо перед собою. Сині джинси, які обрамляли її ноги, кофтинка зеленого кольору та копна білого волосся. Гаряче. Як же я сильно її хочу.
   Ліфт відчинився і ми вийшли у коридор. Знайшовши наші номери, я відчинив двері Джесс і поставив в її номері сумку.
   — Дякую, Деймоне.
   — Прошу, мила. — Я рушив до виходу, але перед цим віддав їй ключі від номера та дверей, які об’єднували наші кімнати.
   — Навіщо ти це зробив?
   — Ти про що?
   — Узяв поєднані номери.
   — Я так захотів.
   — А запитати мене забувся? — Між нами відчувалася напруга і я розумів чому. Я неправильно вчиняю, як егоїстичний козел, але мені так кортіло знати, що вона поруч… хоч і через двері, але поруч. Я хотів, щоб вона спала в моєму ліжку, але не міг собі цього дозволити, тож я зняв номери, об’єднані дверима. — Деймоне?
   — Що?
   — Я запитала тебе щось.
   — Що ти хочеш почути? Що я довбаний егоїст, який хоче знати, що ти спиш і думаєш про мене через цю тонку грань між нашими кімнатами? Тоді – так. Я саме такий. — Закипівши, я вийшов з її номера. Тупа захисна реакція – я просто втік, бо не міг пояснити чому такий козел.
   Увійшовши до свого номера, я кинув сумку на підлогу і підійшов до дверей, які розділяли нас із Джесс. Спершись чолом, я мріям про те, що вночі заходжу через них до Джесс.
   Що я кою? Я її ображаю своїми словами та діями. Прийму душ, заспокоюсь і піду до неї перепросити. А ще треба щось замовити в її номер по-поїсти і пляшечку вина. Здається, їжа Джесс заспокоює, тож це доречно.


А ЩЕ СЬОГОДНІ ДІЄ ЗНИЖКА.
Як що до подорожі у Вегас зі ЗНИЖКО 10%?

Бажаєте класно відпочити – тоді вам до книги

"Весільний ранок у Вегасі".

Сильна жінка. Сильний чоловік.
 Багато спокуси. Багато неочікуваних поворотів

ВОНА МІЙ БОС
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)
    

НОВА ГЛАВА ВЖЕ НА САЙТІ
(оновлення книги кожного дня)

Моя сторінка на Букнет 
 Моя група фейсбук

Моя сторінка на фейсбук 
Мій інстаграм