Ніжно... з ароматом лимонів та літа...

ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ БУБОНЬКИ!!!

Запрошую насолодитись гарною парою та їхньою історією кохання.


«НАХАБА В МОЄМУ БУДИНКУ»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)
 

Уривок:

Я широко усміхнувся.

Ми налетіли на наш сніданок з таким апетитом, що здавалося ми пів року їли один салат. На наших тарілках були: омлет; смажена картопля; пан-кейки; бекон та невеличка відбивна.

— Ви любите дітей. Я бачив, як ви усміхались до маленької дівчинки.

— Звичайно люблю. — Я побачив, як її очі посумнішали і вона намагалась тримати емоції під контролем.

Мені закортіло обійняти її і забрати смуток з прекрасного обличчя.

— Вибачте, я не бажав вас чимось засмутити.

— Все гаразд. Це просто я якось дико реагую на ці запитання.

— Можна запитати чому?

— Бо мені тридцять один, а…

Вона замовчала, намагаючись приховати сльози.

— Дітей нема.

— Так.

— Ви б хотіли їх мати?

— Звичайно! Понад усе на світі. — Вона засяяла і з її очей закапали сльози. Скарлетт швидко закліпала. — А краще двох.

Я не втримався і забрав великими пальцями з її щічок сльози. Здається, я тону в безодні її прекрасних очей. І я не хочу пручатись цьому. В моєму серці прокинулось щось нове і прекрасне. А хіба до цієї жінки можна не відчувати чогось прекрасного? Ні, не можна. Вона викликає стільки тепла та ніжності, що дух перехоплює. Мені кортить її обійняти і поцілувати, при цьому мовлячи, що все буде гаразд і мрії неодмінно здійсняться.

Мені здалося, що вона теж не дихає, боячись порушити те, що зараз є… наші погляди,… доторк…

— Ця мрія здійсниться, Скарлетт. Неодмінно здійсниться. — Я хотів припасти до неї в поцілунку, але розумів, що не варто розпочинати там, - де не буде продовження.

— Запізно.

— Не для вас, Скарлетт. У кого чисте серце, нічого запізно не буває.

Вона ніжно мені усміхнулась і з поспіхом відсахнулась, наче боялась, що видасть мені свої почуття. А чи є ті почуття? Чи я собі щось вигадав?

— Дякую.

— За, що?

— За комплімент.

— Це правда. Я не зустрічав таких жінок, як ви.

— Ви невиправний брехун, але смію зауважити, - дуже чарівний брехун.

В її словах я наче розчинився.

— Тобто, моя чарівність вас підкорила? Може тоді…

— Не може, не нахабнійте.

— Ви, про що? Я особисто говорю про те, щоб перейти на «ти». Згодні?

Скарлетт дзвінко засміялась, розуміючи, що я хитро зманеврував.

— Ви хитрун! Нахабний хитрун! Але, так, я згодна. — Скарлетт простягнула мені руку і я потиснув її у відповідь, а потім не втримався, і поцілував її пальчики. Її шкіра пахла неймовірно. Літнім днем та лимонами. Нотки цитруса вдарили в ніс і я на мить заплющив очі. — Ви гарно пахнете…

— Здається, ми перейшли на «ти»… — Я відчув, як вона затремтіла, а її голос став ледь чутним.

— Ти – дуже гарно пахнеш.

— Чим же?

— Літом і цитрусами… Це однозначно твій аромат.

— Кисла, як лимон? — сміючись запитала вона.

— Тепла, як літо і смачна, як лимонад.

Ми зустрілись поглядами, і як завжди – затихли на довгих декілька секунд. Вона зашарілась, і забравши руку, промовила:

— Я б не змогла так гарно сказати, хоча і письменниця. Дякую, Домінік. Мені ще такого ніколи не казали. — Її щічки видавали зніяковіння і це було дуже по-жіночому та мило.

— Це не важко...

— Що саме?

— Говорити тобі гарні слова, бо це правда. А хто цього не робив, той повний ідіот.

Скарлетт облизала губи і мене реально накрило. Скуштувати б ці губи,… і все тіло дослідити повільно та з наснагою.

— Якщо чесно, я не вмію приймати компліменти. — Зізналась вона і опустила погляд.

— Ми це обов’язково виправимо. — Її очі знову були прикуті до мене. Я відчував неймовірне тяжіння і я міг до цього звикнути… хоча… вже звикав.

Саме в цей момент задзвонив телефон і все зіпсував. Я приб’ю того, хто порушив ідеальний момент… мій та Скарлетт.

Сильна жінка. Сильний чоловік.
 Багато спокуси. Багато неочікуваних поворотів

ВОНА МІЙ БОС
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)
    

НОВА ГЛАВА ВЖЕ НА САЙТІ
(оновлення книги кожного дня)


*******
Моя сторінка на Букнет
Моя група фейсбук
Моя сторінка на фейсбук
Мій інстаграм