Кохання буває різним. Не кохання — теж :)
Вітаю, любі читачі!
Коментарі читачів під новими главами роману "Її чужий, її рідний" наштовхнули мене на роздуми.
Кохає чи не кохає Остап Миросю? З його роздумів в одній із глав можна зробити протилежні висновки. Бо чи дорівнює коханню турбота, піклування і бажання торкатися? З іншого боку, якщо обрав жінку спочатку головою, чи означає це, що серце зовсім не при справі?
Як правильно зауважила одна з моїх любих читачок, порожні зізнання нічого не варті, важливі лише вчинки. Кохання може народитися від одного спалаху, одного погляду, однієї іскри. А може вирости з душевної близькості, комфорту, навіть дружби. Іноді коханню достатньо кількох секунд, але буває й таке, що потрібні роки, щоб з'явитися. Зрештою, ще ніхто не вивів єдино правильну формулу цього почуття. Все-таки кохання — не нітрогліцерин (хоч від нього теж добряче бабахкає) :)
Але повернемося до Остапа й Миросі. Чи покаже він ще свої почуття, чи зрозуміємо ми їх краще? Неодмінно! А коли і як він це зробить — читайте тут, щоб не проґавити.
І, звісно, я не можу так, щоб не наспойлерити.
Тому УВАГА, СПОЙЛЕР:
— Чому ти називаєш мене тільки на ім'я?
Остап здивувався і засміявся.
— А як ще тебе називати?
— Існують же різні пестливі звертання...
— Моя мила?
— Ну... це, мабуть, одруженим парам більше личить.
— Тоді "кицю"?
— Фу, вульгарно.
Він зітхнув:
— Тоді як мені тебе називати?
— А в тебе фантазія вже вичерпалась?
— Гм. Крихітко, моя дівчинко, сонечко, зайчику, зіронько, пупсику... — перераховував він, доки не відмахнувся: — Це все більше личить Софійці. Я погуглю щось для тебе.
Мирося заплющила очі, ніжилась у його обіймах і тихенько сміялась. Остап замовк, прислухаючись до її дихання і сміху. Лежав якісь миті спокійно, не рухався, а тоді не втерпів, прийняв волосся і поцілував згин її шиї.
— І мені добре. Дуже добре з тобою.
п.с. До речі, якраз вчора-сьогодні написала ту важливу главу, якої всі так очікують)) Ми ще трохи похвилюємося за героїв і трохи тепло проведемо з ними час, але найважливіші моменти наближаються!
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗ власного досвіду скажу, що кохання не спалахує миттєво, бо це притаманно лише пристрасті, або ще як називають "хімія", а ось чи переросте пристрасть в кохання, це вже залежить від багатьох чинників. Та, як показує життя, пристрасть не завжди стає справжнім коханням, а ось симпатія, і ненависть, і навіть байдужість, часто переростають в те справжнє.
Венера Савмар, Згодна, симпатія, приязнь, відчуття душевної спорідненості мають куди більше шансів дорости до кохання, ніж миттєва пристрасть.
Гарна історія, чуттєва та трепетно- ніжна! А кохання....воно буває різним і кожен відчуває його по-своєму! Але турбота, на мою думку, найголовніший прояв цього почуття!)))
Так дійсно ,кохання буває різне.Воно може прийти як раптово так і поступово.Але на мою думку крім симпатії і фізичного потягу,мають бути ще і спільні інтереси погляди на життя,вміння чути один одного,йти на поступки один одному- це і є кохання.Бо коли кохання плутають тільки з фізичним потягом,то рано чи пізно воно розбивається об рутину.І якщо такі люди стають сім'єю ,то з того нічого доброго не виходить(спостереження). А деколи як в анекдоті:" живуть як голубки: то вона вилітає через вікно ,то він".Смішно ,якби не було так сумно.Повертаючись до Остапа і Миросі ,то тут все йде поступово,бо є спільні інтереси,вміння чути,поступатися,доповнювати одне одного і є бажання і фізичний потяг.Просто потрібно все це довести до пуття їм обом.
Оксана Кіс, Оцк Ви влучно зауважили - довести до пуття!
Дякую за чудові слова, цілком з ними згодна!
Суперечливе питання й навряд чи є одна правильна відповідь) Принаймні поки що)
Неталі МакКензі, Саме так, поки що))
Про це можна створювати не одну дискусію!) Та все ж, як одне з для мене прийнятих хочу навести...Наприклад, коли так тихо закривають двері, щоб не розбудити... Або, як пробують на смак чай, перед тим, як віддати кухоль... Як дозволяють з'їсти оливку зі свого коктейлю... Як залишають останній ковток води в пляшці, коли хочеться пити... Як вранці встають трішечки раніше, щоб встигнути приготувати сніданок і ходять навшпиньки... Як гладять, щоб швидше заснула... Кохання в таких ніжних дрібницях, коли звертаєш на них увагу) Вибачте, не втрималась і тут вставити своє ''п'ять''(◍•ᴗ•◍)❤
Устина Цаль, ♥️☘️
от Остап не хотів інтиму "з вдячності") , по-перше, робив все безкорисно ну і заради доньки)
По - друге , напевно тому що йому важливі почуття Миросі! )
Іра Сітковська, Саме так!)
головне, щоб Мирося не сумнівалась) в Остапі , принаймні - довго)).
і Закоханість як кажуть не завжди переростає у більш міцне почуття Кохання
Іра Сітковська, Сумніви виникнуть у його почуттях. А довго чи ні - побачимо))
Ооо!! Остап молодець!! Мені імпонують його цінності)
Олена Когут, Дякую)))
Як мило!
Світлана Гребінник, ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати