Вітаю, мої любі Бубоньки!!!

"КНИГА ТУТ" 

Спекотно… ніжно… солодко…смішно…
ОБЕРЕЖНО!!! SO HOT !!!

Уривок:
Лагідні промінчики залили кімнату своїм світлом. Любов щось промурликала у вісні на кшталт – «чому зараз?»… Поряд на тумбочці вібрував телефон... і не давав їй доспати…
   Стоп! Вона не у своєму ліжку…
   Крізь сон, Любов потягнула носом і відчула терпкий та насичений аромат одеколону… та шаленої ночі...
   Телефон знову завібрував.
   Любов швидко розплющила очі, згадуючи чий це аромат… чиє це ліжко… і чия це квартира… Вона у Романа. У хлопця з яким учора познайомилась… випила… нафліртувалася… і… і… провела надзвичайну ніч… палку та нестримну… найкращу у її житті.
   О, як це було чудово!
   Телефон знову завібрував.
   Любов обернулася на сплячого Романа. Він неймовірний: його обличчя сонне та задоволене…  Любов почервоніла зрозумівши, що задивилась довше ніж дозволено… 
   Знову… знову завібрував телефон…
   Роман незадоволено поморщився та перевернувся на живіт.
   Любов простягнула руку, і дотягнувшись до телефона узяла його, щоб вимкнути…
   Ой, це не її мобільний… Це - Романа.
   Хто? Що? Не зрозуміла?!
   Її очі широко розплющились і вона остаточно прокинулась. На екрані висвічувалось ім’я… вірніше не ім’я, - а цілий «титул» - НАРЕЧЕНА.
   Як? Як він так міг? І вона не краща за нього! Переспала з першим ліпшим! А запитати – «Чувак – ти одружений чи ні? Можливо ти заручений?»… Ні, вона не поцікавилась такими «маленькими» деталями.
   Поклавши телефон на місце, вона важко зітхнула.
   Треба щось робити… Треба… треба... тихо звідси прослизнути і додому.
   Любов тихо встала з ліжка в образі Єви, і пробіглась очіма по кімнаті в пошуку своїх речей.
   Треба було бігти і то швидко, доки Роман не прокинувся.
   Знайшовши джинси та блузку, вона випрямилась, зібравши все в оберемок і навшпиньках вийшла з кімнати. Вже у вітальні вона знайшла і сумку. Одягнувши свої речі, перекинувши через голову сумку, вона повішала її через плече. Дійшовши коридору, вона взулась і відчинивши двері… попрощалась з неймовірним Романом…
   — Бувай… — тихо мовила вона.
   Незнайомець, який запав у її серце… думки… фантазії… Який нажаль виявився зайнятим… Вірніше, ще краще, - ЗАРУЧЕНИМ.
   Дівчина вийшла за двері і тихо зачинила їх. Увійшовши до ліфта, і натиснувши на перший поверх, Любов згадувала ніч проведену з Романом… Це було дивовижно…
   Двері ліфта відчинились і вибігши у хол, вона озирнулась, - ніби хотіла запевнитись, що Роман за нею не біжить… Хоча… Вона хотіла б цього… Дуже… Якщо б звичайно він не був заручений, - а в цій ситуації, їй краще поспішити додому… і забути все, що було… і його…
   Дійшовши до дверей, які ввели на вулицю, та відчинивши їх, вона вибігла назовні і зловивши таксі, - поїхала додому.
 

Моя сторінка на Букнет
Моя група фейсбук
Моя сторінка на фейсбук
Мій інстаграм