Доброго дня!

Хто читає про Машу з "танком"?

Вийшли нові глави. ;))

Маша там щось нове накоїла, доки ще не відомо що саме,

але біг-бос добряче в лоб отримав. Так, що його з ног збило.

А ще в нас там назріває дещо цікавеньке, бентежне...

Дзеленькнула піч, сповіщаючи, що наша лазанья вже гаряча і можна вечеряти. І я якраз збирався погукати Машу, коли почув якийсь гучний гуркіт, а потім зойк Маші і крик.

І вже не здивувався добірним матам навздогін всьому, хоч і трохи скривився від того. Ну все ж таки я дуже не люблю, коли дівчина лається як вантажник якогось порту. І дуже вдячний Маші, що на мою адресу такої «честі» лише один раз «удостоївся».

– В тебе все гаразд? – спитав я, відправившись на порятунок.

Вже було зрозуміло, що з Машою знову щось трапилося. Не дивно. Але я дуже здивувався, коли відкривши двері в ванну, отримав чимось в лоб. Та так, що мене повалило з ніг.

"Страждання" біг-боса тут...

А якщо хочете гумор про більш нетрадиційну пару,

заглядайте сюди

"Довгоочікуванний сюрприз під ялинкою"

– Чим зобов'язаний? – Пробасив Нікіта, похмуро глянувши на порушника ранкового спокою.

Сусідка, що стояла на порозі, навіть трохи відсахнулася. Хлопнула очима, пройшлася по могутніх грудях Нікіти і сповзла поглядом донизу, рівно до рівня рушника на стегнах.

– З твоєї квартири такий шум долинав, наче тут когось вбивали.

– Начебто всі живі. – посміхнувся він і сперся плечем об одвірок. – Сонечко, – крикнув, спотворивши свій голос до навмисне-манірного. – Ти там як? Дихаєш ще?

Костю спочатку кинуло в жар. Це Нік зараз до нього звертається? Тобто взяти і розсекретитися прямо отак одразу? Вже? Сьогодні? 

Сміливості на те, щоб вийти до коридору все ж таки не вистачило. Хіба що на:

– Живий-живий… – голосно і теж кривляючись відповів, підтримуючи гру Нікіти. – Давай повертайся швидше. Я тут змерзну без тебе.

Нік розплився у задоволеній посмішці. Навіть такий варіант «камінг-ауту» Кості його цілком влаштував. Ще вчора, коли розпаковував wXaUQxfk свій «подаруночок», він вирішив не квапити його в цьому. Але так навіть краще. Перевівши погляд на приголомшену сусідку, яка дивилася всередину квартири, мабуть очікуючи на появу гостя, він кашлянув, повертаючи увагу до себе.

– Як бачите, шановна Галино Сергіївно, трупів в домі нема. Всі цілком живі та здорові. І навіть задоволені у всіх варіантах. Ще питання будуть?

– Сором який… – пробубнила шокована сусідка.

– Та ви що?

Нікіта примружив очі та нахилив голову на бік. Та ще й живіт почухав, рівно над краєм рушника. Вузька смужка тканини була ще й досить тонка. І тому не особливо приховувала розміри та контури того, чим Нікіту наділила природа.

Сусідка, як зачарована, стежила за рухом його руки і промацувала поглядом усе недбало приховане рушником. Але вже за мить почервоніла, коли зрозуміла, що Нікіта не зводить з неї саркастичного погляду "хто б тут казав про сором?"

Нікіта тролить сусідку тут...