Привіт, любі)

Сьогодні у нашої солодкої парочки побачення в кіно. Та, здається, комусь це однозначно не дуже сподобається. Є ідеї, кому саме?)

Мимоволі замислююсь над тим, що життя дивна штука: щойно я зібралась присвятити себе медицині та навіть не думати про чоловіків, які не сильно то й цікавились мною, щось кардинально змінилось. Спочатку Івасик, тепер Володимир. 

На Бога! Я те саме нікчемне дівчисько, ніяких кардинальних змін не відбулося!

– Поліно, а що це ти тепер зустрічаєшся з тим білявим байкером? – мила усмішка на обличчі Ганни ніяк не змінює того, факту, що кожне її слово огортає отрута, бо поглядом вона вже точно пропалила в мені дірку.

– Так, він мій хлопець.

– Ясно, а як же Володимир? Хлопчина тільки про тебе і думає весь час, – хмикає Ганна.

– Не розумію, чому це має мене хвилювати.

Далі розмова в нас не клеїться, і я цьому рада. Пацієнтів сьогодні дуже багато, тому я вимикаю романтичний настрій і намагаюсь не думати про Івасика та вчорашню ситуацію. Господи, як же з ним палко! 

А поки ви чекаєте на нову главу, раджу завітати на завершення неймовірної книги від Улі Скіденко про Тіну та Дениса Саурецького. Тицяйте на картинку і читайте неймовірну історію в 2 мільйони знаків, яка нарешті доступна для вас в повному обсязі)))