П'яті двері. Агата вільна! Прода чекає на вас))

Дорогі мої читачі!

"Хиже серце, або Бути достойною короля"

Пяті двері відкрито. За ними Оскара й Агату чекають несподівані події та... Гну.

Читайте продовження, бо воно вас порадує: Агата, нарешті, стане вільною!

Дякую, що читаєте і підтримуєте!

Цитата:

Ми пройшли всередину. І двері за нашими спинами гучно захряснулися і... зникли.

- Щось новеньке, - пробурмотів я. – Цікаво, як ми повернемося назад?

Завжди, коли ми заходили в двері веж, вони залишалися на місці. Але не цього разу.

- Мабуть, буде інший вихід, - знизала плечима дівчина, оглядаючись навколо.

Ми стояли в непроглядному тумані. Темно не було, швидше, як в похмуру туманну погоду, коли все навколо сіре й безрадісне. Десь попереду чувся якийсь шум. Неначе плюскотіла вода. Агата взяла мене за руку, і ми пішли на звук.

Скоро ми стояли біля берега широкого озера чи річки, її береги губилися в тумані. Водне плесо було спокійним і сірим. Почувся тихий шурхіт, і до нас із туману почав наближатися човен. Людина, що стояла на ньому, повільно веслувала, була закутана в плащ і в каптур, що повністю приховував обличчя.

- Ще один любитель каптурів, - спробувала пожартувати Агата.

Її голос звучав глухо й низько, туман неначе скрадав усі звуки.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
А ви як почали писати історії?
Нещодавно я почала писати книги. У профілі є перший блог, де більше інформації про це. Та мені завжди цікаво, як люди почали писати свою першу історію. Пишіть, цікаво почитати Мені просто одного вечора стало нудно, і я від
50 тисяч прочитань «яр — могила для милої»!
Дякую вам! Безмежно дякую! Мені так приємно, що аж дух перехоплює ❤️ Це моя перша книга, перша історія, яку я взагалі наважилася випустити у світ (десь плаче мій фанфік про Хижаків) І те, що вона перетнула позначку
39-й розділ уже на сайті!
Сьогодні на нас чекає Науменко в «Ауреліумі» — і наочний візуал до цього моменту. На картинці — саме таким я бачу в своїй голові того самого бармена Дєнні. Йому 20, і, як на мене, він доволі милий. А в
Ніколи не думала?
Ну раз вже так сталося, то хвалюся) Книга "Заповіт Везунчиків" https://booknet.ua/reader/zapovt-vezunchikv-b447926?c=4923086&p=1 32 місце в "Фантастика" та 16 місце в "Бойова фантастика" А це перша сторінка, перепрошую) "Протистояння
Коли минуле відпускає не одразу...
Привіт читачам Заборонений Кадр! Сьогодні в новій главі: Іноді для того, щоб зробити крок уперед, потрібно наважитися відпустити те, за що тримався цілий рік. Анастасія досі живе спогадами про Віктора. Але, здається,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше