Доброго дня!

Ну що, любі мої читачі, продовжуємо спостерігати

за витівками Маші та її босів?

Вже є ОНОВЛЕННЯ в книзі

"Не лякайте Машу "танком"

Питання питань…

Відмовитися? Так наче ж підстав нема. Сама ж тільки-но підтвердила, що не вбачаю в його діях ніякого «криміналу». От хто мене за язик тягнув? Зараз би вже їхала собі додому, сховалася б свої «норці» і тихесенько собі переживала нові халепи свого життя.

Так ні же! Язик попереду мізків як завжди працює.

– Маша? – біг-бос красномовно здійняв брову.

Ой, це ж я ще досі йому не відповіла. Лише втупилася в нього недобрим поглядом.

– Добре. Давайте вип’ємо кави.

Ну не з’їсть же він мене за тією кавою? Якщо що, то не дивлячись на свій невеличкий зріст, я дуже спритно бігаю. Та й навколо будуть же люди. Чого мені лякатися тоді?

От відносно останнього я точно поспішила із висновками. Бо не було людей навколо. Жодної людини. Звісно. Мене ж не в ресторан чи кав’ярню привезли. А доставили прямісінько… до свого дому. Біг-босівського дому.

Маша в пастці? Чи ні? Дізнаємося тут...