Привіт, любі читачі. Нарешті добралася до блогів. Сподіваюся у вас все добре. Сьогодні опівночі, як завжди, прода на Сайленс. 

Краще б прийшла згодом. Від сором'язливості перевертень не зміг зосередитися і тепер на стінах красувалися шикарні автопортрети, на яких він прикривав свою гідність руками в різних позах. На ліжку блищали ланцюги, а на тумбочці ціпок. Весь простір був усіяний бордовим, а чорні стіни ще більше надавали атмосферності. Хоча, для мене це було цілком затишно. Головне – викинути зайве атрибути в'язниці й можна було спокійно жити.

Після побаченого перевтілення, Сетар Ферлорн ще більше почервонів, не знаючи куди себе діти. Я тактовно промовчала і відчинила скриньку:

— Вибирай. Шпалери будуть триматися найближчі пів року – нічим не перефарбуєш. Раджу... хоча, що тут радити? Апчхи! Думати головою раджу, — пробурчала собі під ніс, виходячи за двері.