Книга "Хиже серце, або Бути достойною короля" - українське фентезі про кохання.

Анотація. Головна героїня приїжджає в провінційне містечко, щоб працювати в замку колишнього короля, який через загадкові причини змушений жити відлюдником. Він має спотворену зовнішність і ще жахливіший характер. Але за постійними глузуванням та дошкульними кпинами з боку чоловіка Агата починає помічати не тільки злість і жорстокість, але й беззахисність, страждання й відчай.
Чи зможуть головні герої зрозуміти, що є найголовнішим у їхньому житті? Зрадити, щоб захистити любов. Відмовитись, щоб зберегти кохання. Померти, щоб здобути королівство. Невже цього все одно мало?

Книга знаходиться в передплаті, запрошую слідкувати за пригодами Оскара й Агати, які зараз обоє знаходяться на роздоріжжі і не знають, як бути далі.

Уривок з книги:

Її губи цілували мої шрами: і ті, які були просто шрамами, і ті, котрі застигли в кам’яній чорноті мого прокляття. Я відчував, як її долоні гладили моє волосся, плечі, вона знову й знову пригорталася до мене ближче, ще ближче, щоб відчути мене так, як відчував її я. Яка ж вона була пристрасна! Я відчув, що теж не зовсім байдужий їй. Можливо, мій поцілунок, моє сповнене кохання серце розбудить в ній хоч крихту прихильності до мене, хоч краплю чогось більшого, ніж приязнь і доброта... Кохана, бажана, моя Агата!

Ми, як Однокрилі, не могли відірватися одне від одного, раз за разом злітаючи на крилах пристрасті, збудження, чуттєвості...

- Агато, я... – я відірвався від її вуст і, задихаючись, боячись, що не зможу ніколи наважитися на ці слова потім, поза цим незвичайним вечором, прошепотів. – Агато, я кохаю вас!

Дівчина завмерла, та я не дав їй сказати й слова, я шепотів їй про те, що давно хотів висловити, чим було сповнене моє серце по вінця.

- Я кохаю вас, вже не можу приховувати поривів мого серця, бо коли бачу вас, шаленію від любові. Я не можу жити без вас. Нічого, благаю, нічого не кажіть, просто вислухайте мене!

Агата відхилилася й дивилася мовчки, недовірливо, неначе вперше бачила мене.

- Я не маю майбутнього, принаймні, зараз я - потвора й ніхто. Я не відчуваю, що достойний вас, ви варта більшого, ніж скалічений колишній король із купою проблем. Але я обіцяю, що зроблю все, щоб переконати вас у безмежності й щирості мого кохання, щоб ви хоча б дали мені надію на те, що моє кохання може бути колись... взаємним. О, Агато, дівчинко, як же я тебе кохаю!

Я знову пригорнув її до себе, припав до губ, покривав поцілунками рідне обличчя, просив не лише словами, а й ласками. 

 

- Оскаре, - прошепотіла дівчина, - я не...

Раптом вона здригнулася. Сильно, неначе в неї потрапила стріла, наче її вдарили ножем... Вона закинула голову назад, дивилася на мене розширеними від здивування і якогось потрясіння й прозріння очима, ще під владою наших обіймів і поцілунків. Але мовчала, неначе не могла нічого сказати, хоча й хотіла...