Добрий ранок. Ну як добрий? Чергова тривога і підвали. Так що я до вас із книгами, які вам підіймуть настрій чи просто дадуть зможу відпочити від вічної напруги)

"Я мушу повернути викрадений камінь з корони, а допоможе мені в цьому мій розум та божевільна коханка. Ой! Вибачте! Не божевільна коханка, а сестра короля..."

"Кохана викрадена, вороги стали друзями, а друзі ворогами. Хоч би не сплутати, кому треба набити морди, поки буду вести останній бій за своє кохання"

"Довгий час я була прикута до одного місця через свої травми. Мої рідні постійно завдавали мені біль і я не могла від них позбутися. Зате тепер це все в минулому і я можу швидко втекти від симпатичного чоловіка, який хоче мене поцілувати. Тільки тікати від нього мені щось не хочеться. Тому тікатиму в ритмі меланхолійного вальсу, щоб міг наздогнати..."

А поки ви читаєте їх, нагадаю, що вийшла прода на "Сайленс")

— Мені здається, що я трохи не дотягую до вашого ідеалу.

— І це мені каже темний ельф, з воронячим волоссям нижче плечей і величезними смарагдовими очима, через які всі дівчата в окрузі стеляться штабелями до ваших ніг? — посміхнулася, відверто розглядаючи Вартового. Він дійсно мав магнетичну зовнішність і подобався мені. — Куди вже ідеальніше? І куди поділася ця хвалена самовпевненість ельфійського народу?

— Не знаю. Можливо, я переживаю за наші цвинтарі. Ви ж цих дівчат швидко впокоїте, а трунарі не розраховують на штабелі найближчим часом, — чоловік повільними кроками наближався до мене, не відводячи своїх очей. Це був перший раз, коли він так відкрито зі мною говорив. І, чого брехати, мені страшенно подобалося відчувати себе звичайною жінкою, від якої не падали на коліна від страху. — Як гадаєте, варто їх попередити?

— Щойно з'явиться привід вас ревнувати, лорде Морн, — легко погодилася.