Фінал близько?

Вітаю, мої котики)

Рада повідомити, що скоро нові розділи виходитимуть частіше) Ми бадьоро рухаємось до фіналу історії.

У Ніки і Дем'яна все чудово. Якби не Настя, звісно) Чи вдасться їм берегти гармонію почуттів та довіру одне до одного? Бо підступна вампірка, схоже, щось задумала. Але поки у нашої солодкої парочки все гаразд... Чи це лише на перший погляд? До, речі, а куди дівся Лук'ян, щось його таки довгенько немає...

Запрошую всіх у сьогоднішнє оновлення. 

— Нік, я ж не звір, щоб кидатись. Домовились, що сама вирішиш, коли будеш готова. То чого боїшся?

— Не боюсь… — бормочу. — Я взагалі може хочу, щоб кинувся, — заплющивши, очі бовкаю.

— Хочеш?

— Угу...

— А якщо мені в очі поглянути?

Відкриваю лише одне. Не так лячно й соромно.

— То хочеш?

— Ну… може й не кинувся. А... так… поприставав…

Відкладає телефон.

— А поприставати, це як? Я не знаю, — і знову ці лукаві бісики в очах.

Стає жарко.

— Покажи… — пововтузившись, демонстративно вкладається на спину й втуплюється у стелю.

Читати продовження ТУТ

Також хочу порекомендувати вам чудову книгу Ліки Радош "Повернись у моє життя". На нас там очікує ще одна чудова парочка, яка заслуговує на щастя. Чи вдасться Андрію зробити так, щоб Дана все йому пробачила і навчилась знову посміхатись?

«Ти знаєш, що можеш на мене покластися. Я завжди буду твоїм другом», ці слова я запам’ятала. З цими словами ми знову, в друге, попрощались.
То чого я роздумую над тим їхати, чи ні?
Зупиняюся, сходжу з доріжки та притуляюсь до стовбура дерева. Дивлюсь на воду, яка злегка коливається в озері. Спокійно і нікуди не поспішаючи. Заспокоююсь. Кілька кіл довкола міського озера, й думки провітрюються.
Посміхаюсь, і вдихаю повні груди теплого літнього повітря. Розумію, що не зможу пропустити весілля найкращої подруги. Проте тільки зараз збагнула наскільки мої побоювання і переживання даремні.
Понад рік минуло від коли я покинула Київ. Якщо я не можу до кінця забути минуле, це не означає, що інші не можуть цього зробити. Може ця поїздка навпаки допоможе нарешті обрізати всі ниточки й нарешті відпустити себе і все, що мене тримає там.

Читати книгу ТУТ

І поки писала блог, у мене до вас, мої хороші, виникло запитання, а чи бажаєте ви окрему книгу про Лук'яна? Зрештою, треба ж пояснити, що за хуліган заліз у його фітнес-клуб, і чому наш герой не поспішає до Насті.

Чекаю на відповіді)

Ваша, Ванілька(=^ ◡ ^=)