Імена героїв "Мачушина донька" (або Сидір бабі...)

Доброго дня, дорогі мої читачі та читачки!
Для цього блогу в мене були два "ну ду-уже креативні" заголовки: "Сидір бабі - рідний кіт" або "Нехай Метру легенько гикнеться". Але подумавши (добре подумавши), вирішила не чудити з горя і просто розповісти, чому ж моїх героїв в історії "Мачушина донька" звуть саме так, а не інакше. Та і хто кому родич в королівській (і не лише) родині вже теж настав час якось систематизувати. 

Але давайте спочатку про Метра. Не знаю хто як, а я вперше про те, що в героїв повинні бути максимально прості імена прочитала в Анджея Сапковського, а потім ще неодноразово стикалася з цим твердженням в різноманітних порадниках авторам. Ну, як-то кажуть, де Сапковський, а де - я. Ніхто ж не забороняє шукати власних шляхів і робити власні помилки. 

Саме тому в книзі "Мачушина донька" герої мають не "максимально прості" імена, а нормальні. Нормальні, само собою, для свого часу на краю. Бо про що нам говорить ім'я людини? Дуже великою мірою - про її ідентичність. Так, звичайно, буває, що людина в третьому-п'ятому поколінні живе за кордоном і від національної ідентичності в неї залишилося лише ім'я (родинна традиція). Яскравий тому приклад - Таня Шевченко, німецька фігуристка і акторка.

Або (випадок з власної робочох практики), коли клієнт робить замовлення і на запитання, на чиє ім'я замовляти відповідає: "Ой, моє і'мя дуже важко правильно записати на слух. Почекайте, я вам візитівку дам". І дає візитівку із знаписаним латиницею прізвищем... Тихий. 
 І, все ж, все ж...

Якщо ми в книзі стикаємося з персонажами, що називають себе, скажімо, д'Артаньян, де Сансе, де Бюссі, тощо, про яку країну ми одразу думаємо?
А якщо -  фон дер Люе, фон Дюрінг, фон Ольденбург, фон Йевер?  А якщо наших героїв звуть Вітовт, Міндовг, Ольгіерд чи Борут? 

Ви собі як хочете, а не дуже вірю я у історію "світлого ельфійського принца Васі та вірного друга його Петі".
Тому героїв моїх звуть відповідно до того регіону, який я вибрала в якості прототипу для казкового королівства Люнборг. Жителі королівства Люнборг носять, здебільшого старонімецькі чи нижньонімецькі імена.

Через значний вплив фризької та голдандської культур ці імена іноді звучать трохи незвично. Наприклад, в столиці - Генріх, а ближче до західного кордону - Хендрик. Відповідно, Вільгельм і Віллем, Клаус і Клаас, Ганс і Гайнц, Мартін і Мартен... 
Де я беру ці імена? З власного кола спілкування, з тематичного сайту в інтернеті, з історичних оповідань і, не повірите, з некрологів. Мода на імена змінюється. І як в моєму шкількому класі було чотири Оксани, три Олени і три Сергія (але жодної Анастасії чи Дарії, жодного Луки, Афанасія чи Матвія на усю паралель), так і в Німеччині все складніше зустріти когось молодого на ім'я Ірмгард, Інгрід, Хільдегард, Гертруд, Вальтраут чи Едельтраут. Але нема жодних гарантій, що завтра не зміниться мода і вони не повернуться знову.
Так, імена героїв моїх історій, взяті  з інтернету, я потім чула і в повсякденному житті: Арне, Арвід, Айко, Хайке (жіноча версія імені Хайко) - досить розповсюджене ім'я.
Те ж стосується і прізвищ. Як правило, додаток "фон" в німецьких родинах ще до початку ХХ століття вказував на шляхетство. Пізніше шляхетство як таке було скасоване, а титули (принц, граф барон і ко) залишилися просто як частина імені. Вони є констатацією факту, але не дають своєму носієві ніякої реальної влади на державному рівні.

До речі, прізвища фон Дюрінг і фон Блітерстьорп  - реальні імена лицарських родів. Фон Дюрінги (маю надію, представники роду ніколи не прочитають цей блог, а якщо раптом, то все ж вибачать мені авторську сваволю) відіграли значну роль в становленні містечка Горнебург біля Штаде. Дехто з них і досі живе і працює в околиці. Фон Блітерстьорпи (сучасне звучання - фон Блідерсдорфи) вимерли (принаймні, перервалася чоловіча лінія роду) вже давно. Але по них залишилися назва села, кілька цікавих легенд та старовинний храм, збудований з дикого каменю - місцева атракція для туристів. 


Ну, а в більшості моїх героїв імена так чи інакше прив'язані до масцевості. Після першого "ляпу" я вже стараюся не давати героям імена реальних лицарських родів, вибираючи замість цього більш-менш нейтральні чи розповсюджені топоніми. Це не виключає, що десь не є або не був рідЮ що отримав назву від цієї місцевості. Але зменшує імовірність мимоволі образити когось із сусідів (смайл).
Біркхольц - в книзі - графський маєток по сусідству з замком Агатиного вітчима - "Березове дерево", "Березові дрова" - може бути прив'язане до будь-якої місцевості, де росли густі березняки.
Хюгель - трохи змінено від слова "горб", "курган" - так міг називатися будь-який хутір, що стояв на гірці, на горбі.
Роде (Раде, Вальдроде...) - про походження цього топоніму я вже писала в одному з попередніх блогів. Вирубка, місце, де колись ріс ліс.
Рогенкамп - житнє поле (неофіційна назва реальної місцевості між двома селами)
Бек (в будь-якій комбінації) - струмок, теж саме, що й "бах". Звідси, наприклад, Зандбек (піщаний струмок), Шварцбек (чорний струмок), Фішбек - рибний струмок, тощо. Топомнім, дуже розповсюджений в долині нижньої частини Ельби, де цих струмків, струмочків і потічків (як природних, так і рукотворних) - повно. 

Отак і живемо. Отак і творимо. А  щоб легше було розбиратися, хто кому родич в королівській родині, ось вам короткий родовід.
Родина фон Люнборг
Генріх II + королева
  - Матільда (59) + Кароль, граф фон дер Шпее (+)

     -- Йенс, граф фон дер Шпее (32)

 - Еріх V (56) + Аріана Фразька (48)
     -- донька (+)
     -- Генріх (30)
     -- Гуннар (28)
     -- Ріхард (25)
     -- Эрик (20) + Агата фон Блітерстьорп (16)
 

Родина фон Дюрінг

Пан і пані фон Дюрінг
 - Віллем(36) + Агнесс (34)
       -- Хельге (18)
       --Хайко (17)
       --Хільде (15)
       --Айко (14)
       --Інгрід (9)
       --Тереза (6)
- Анна (32)+ Іан фон Блітерстьорп (+)
       --Агата (16)
                 + Хендрик, барон фон Роде
       --Елиза (3)
       --Генріх (1)
- Ірмгард (28)
- Трауте (25) 

Маю надію, зрозумівши, що звідки береться. вам буде легше сприймати нетипові для українського вуха імена та прізвища.

Приємного читання!
З повагою, ваша байкарка Оксана