"Вікенд для боса" - історія, що вас не відпустить

Вітаю, дорогі читачі!
Сьогодні я хочу порадити книгу від якої просто неможливо відірватись. Хто любить босів, шалене кохання з першого погляду та таємниці минулого – вам до книги «Вікенд для боса» від Анни Харламової, яка точно знає, як писати про босів щоб дух захоплювало.

Трохи розповім про книгу. З першої хвилини ми потрапляємо на вечерю, яка б мала звести Рію та Янга завдяки їхнім любим брату та сестрі. Натомість виходить цунамі емоцій, бо ці двоє вже добре одне одного знають. П’ять років тому, Рія працювала у фірмі Янга, а головне вони зустрічались. Що сталося між ними не ясно, кожен звинувачує у розриві іншого, говорячи одне і теж саме. Тому автор нас відносить у минуле, потім повертає у теперішнє і це неймовірно захоплює. Ми взнаємо про минуле і сьогодення в якому Рія знову працюватиме на Янга, який уміло розставив сіті кохання. Кожного разу, коли гадаєш, що якась таємниця відкрита, - додається нова. Тож захоплюєшся та чекаєш на нову главу. Раджу завітати до книги та подарувати собі гарні хвилини за читанням.

Уривок
  «— Я тебе не кидав? Чому ти вбила це в голову? Як я міг покинути ту, яку кохав і кохаю?
   — Не знаю Янг… не знаю, але саме так ти вчинив. — Я торкнулась його рук, щоб забрати їх з свого обличчя, але він не дав цього зробити. Янг торкнувся своїм чолом мого і я заплющила очі. Видихнувши, я трохи відсторонилась, і розплющивши очі, дивилась в його. Я боролась з панікою, яка мене огортала немов павутиння. Іноді ця паніка стискає моє горло, і я не можу дихати, от як зараз, але ці руки… цей погляд, такий теплий… такий дорогий мені дозволяє вдихнути, і я це роблю, а потім повільно видихаю. Я дихаю. — Янгу…ти моя отрута і водночас ліки. Як так може бути?
   — Можу запитати тебе те ж саме? — Сумно усміхнувшись, він так само тримаючи моє обличчя в своїх руках, торкнувся великим пальцем моїх губ. Мене вдарило струмом і я зітхнула крізь сльози. — Хочу тебе поцілувати, і хочу щоб ти мені відповіла.
   Його слова захопили мене зненацька. Ці кілька слів… ці зізнання блукали моїми венами, ганяючи кров тілом… Моє серце відгукувалось на них і кричало віддатись в полон його губ, а розум нагадував, як він вчинив. Ця боротьба в мені вже п’ять довгих років. Він завжди був для мене тим - в кому я розчинялась у думках, та так само зупиняла. Я не можу піддатись його чарам, владі чи будь-чому іншому, як колись… Як тоді… Ні.
   — Я не можу. — Відчуваючи, як котиться сльоза, я заплющила очі, щоб заспокоїтись, але вже за мить відчула теплі губи на своїх. Мене закружляло в емоціях. Ніжність…, пристрасть,… страх,… паніка. Але опустивши руку на його груди, і відчувши, як сильно та швидко гуркотить його серце, я заспокоїлась».

СТОРІНКИ АВТОРА
Сторінка Букнет ***** Інстаграм ***** група Фейсбук *****

Дві книги про братів СКАЙ.
Два звабливих боса.
Два брати.
«Вечірка для боса»
(книги можна читати окремо)