Слава Україні! Сподіваюся, ви у безпеці. Сьогодні хочу розповісти про новинку своєї колеги, яка зацікавила мене з першої глави.
Всі знають славнозвісних босів від Анни Харламової, тому впевнена, що ще один бос у вашу бібліотеку, буде гарним доповненням.
Трішки про книгу.
Добре, коли твоя сестра бажає тебе познайомити з хлопцем та влаштувати тобі особисте життя, але от уявіть собі таку ситуацію – це той самий хлопець, який розтоптав мрії та сподівання ще п’ять років тому.
Уявили? А тепер уявіть, що ці двоє винуватять одне одного в однаковому. Він торочить, що вона його покинула та розбила серце, а вона доводить, що це він її покинув і залишив без пояснень. Як дізнатися хто правий, якщо здається, що вони обоє говорять правду і вірять в неї?
Колись він був її босом. Колись вони віддавались пристрасті та мріям, а тепер вони вороги чи закохані? Та чи буде він знову її босом? Давайте дізнаватись разом у книзі «Вікенд для боса»

Уривок
   «— Я тебе не кидав? Чому ти вбила це в голову? Як я міг покинути ту, яку кохав і кохаю?
   — Не знаю Янг… не знаю, але саме так ти вчинив. — Я торкнулась його рук, щоб забрати їх з свого обличчя, але він не дав цього зробити. Янг торкнувся своїм чолом мого і я заплющила очі. Видихнувши, я трохи відсторонилась, і розплющивши очі, дивилась в його. Я боролась з панікою, яка мене огортала немов павутиння. Іноді ця паніка стискає моє горло, і я не можу дихати, от як зараз, але ці руки… цей погляд, такий теплий… такий дорогий мені дозволяє вдихнути, і я це роблю, а потім повільно видихаю. Я дихаю. — Янгу…ти моя отрута і водночас ліки. Як так може бути?
   — Можу запитати тебе те ж саме? — Сумно усміхнувшись, він так само тримаючи моє обличчя в своїх руках, торкнувся великим пальцем моїх губ. Мене вдарило струмом і я зітхнула крізь сльози. — Хочу тебе поцілувати, і хочу щоб ти мені відповіла.
   Його слова захопили мене зненацька. Ці кілька слів… ці зізнання блукали моїми венами, ганяючи кров тілом… Моє серце відгукувалось на них і кричало віддатись в полон його губ, а розум нагадував, як він вчинив. Ця боротьба в мені вже п’ять довгих років. Він завжди був для мене тим - в кому я розчинялась у думках, та так само зупиняла. Я не можу піддатись його чарам, владі чи будь-чому іншому, як колись… Як тоді… Ні.
   — Я не можу. — Відчуваючи, як котиться сльоза, я заплющила очі, щоб заспокоїтись, але вже за мить відчула теплі губи на своїх. Мене закружляло в емоціях. Ніжність…, пристрасть,… страх,… паніка. Але опустивши руку на його груди, і відчувши, як сильно та швидко гуркотить його серце, я заспокоїлась».

ЧИТАТИ ТУТ!


Дві книги про братів СКАЙ.
Два звабливих боса.
Два брати.
«Вечірка для боса»
 (книги можна читати окремо)

І звісно не забувайте зайти на нову главу мого любовного фентезі "Таємниця служниці", де інтриги набирають обертів.

Приємного читання!