Візуалізація героїв поетичного роману "Вір мені"

У могутніх і трепетних руках Г Анастасія втрачала голову, згораючи від ніжності. Ніжність була в його очах, в словах, в дотиках... Г так закохано дивився на дівчину, яка зараз стояла поруч нього, і про яку він так мріяв днями, а ночами марив у снах, що Настя аж засіяла й стрепенулася від того погляду  та обвела його зустрічним закоханим і ледь пріапічним позіром ще трохи соромлячись...

Неймовірна ніжність переповнювала Георгіо до Анастасі. То було надзвичайно тендітне та водночас таке сильне почуття, що Настя поруч з коханим відчувала безпеку, захист, комфорт,  схвалення й захоплення. Йому так хотілося бути лагідним з нею. Вона ж бачила в ньому справжнього сильного чоловіка...