Від автора автору. Продовження флешмобу.

Всім привіт!

Дорогі друзі, цей допис буде цікавий тим, хто вже пише або тільки збирається почати писати книги.

Можливо, Ви читали блог Оленки Блашкун про шкідливі поради, або як (не) написати бестселлер? Цікаво, з гумором про те, як не треба. А от Ганна Зюман вирішила поділитись корисними порадами, що і як робити під час написання книг. І це переросло в флешмоб Від автора автору.

Попередні поради читайте тут:

• Порада від Ганни Зюман
• Порада від Єви Райн
• Порада від Роми Аріведерчі 
• Порада від Олени Блашкун
• Порада від Каміли Дані
• Порада від Ліки Радош

 А тепер і я поділюсь порадами. Я й вирішила взяти участь у цьому флешмобі тому, що до мене не раз вже звертались в особистих повідомленнях автори, розпитуючи про особливості самвидаву, про те, як почати публікувати книги, на що звернути увагу і багато іншого. Є й категорія людей, які ще не пишуть, але цікавляться, з чого почати, про що писати. Відповідь у мене одна: хочеш писати — пиши. Але часто буває, що хочу писати, але не знаю, про що, та й часу на це багато треба і, взагалі, писати я не люблю, але дуже хочу. В такому разі раджу добре подумати, чи варто братись за написання книг, бо, якщо ви самі не маєте жодної ідеї, часу на її втілення, а головне бажання, то за вас вашу книгу ніхто не напише.

Сьогодні я хочу зосередитись на тих, хто вже пише і прагне вдосконалюватись. І пораду я дам, скоріше, не як супердосвідчений автор, а як читач. 

Як зробити так, щоб книга зацікавила читача, викликала емоції, запам’яталась і спонукала прочитаті інші ваші історії? Інтрига з першої сторінки, неочікувані повороти сюжету, якісний текст… Так, це все важливо. А ще важливо створити таких героїв, про яких читатимеш, як про реальних живих людей, які мешкають в сусідньому будинку, яких можна зустріти на вулиці. Такі персонажі стають близькими читачу, їм співпереживаєш, радієш разом з ними.

Одного разу читач поділився зі мною своїми враженнями, які дуже мені запам’ятались. Здивувало, що то був читач-чоловік, бо ж сучасні любовні романи ніби на жінок більш розраховані. Він і сам зізнався, що ніколи ні жіночі романи, ні книги про кохання-зітхання не читав, проте зазирнувши у мою книгу, прочитав її повністю. Чому? Каже, таке було враження, що я підглядаю за сусідами, а підглядати ж всі люблять! :)

Мене це насмішило, але й змусило замислитись про героїв книг, які читала я. Дійшла висновку, що я найбільше пам’ятаю ті історії, які я вгадаю по опису героя чи діалогу. 

Тож як оживити героя?

1. Кожен герой має бути особливим, впізнаваним, зі своїми звичками, вподобаннями, стилем одягу, шкідливими звичками, коронними фразами тощо. Нехай читач, знайомлячись з персонажем, ловить себе на думці, що в них є щось спільне: улюблені квіти, напій чи нелюбов до курців. Читач згадуватиме і автора, і книги щоразу, коли, гуляючи парком, наприклад, побачить хлопця і подумає, що він схожий на вашого героя; коли купуватиме тістечка, які обожнює героїня.
2. Читач має повірити, відчути те, що переживає персонаж. Якщо він поводиться неприродньо, невідповідно до ситуації, демонструє зайві емоції чи не демонструє зовсім, то й відгуку від читача не буде. Читати книгу з такими героями, як їсти картонне яблуко. Тому раджу добре продумувати міміку, жести в певному емоційному стані. Читач має уявити, зрозуміти без пояснень автора, що відбувається з героєм, може, він нервує, боїться, обманює, дивується…

Герої, які не байдужі, утримують читача не гірше, ніж якась таємниця, яка має розкритись лише у фіналі. Тому серйозно і детально продумуйте образи.

Нехай Вам щастить у творчості!

А естафету передаю Анні Шторм.

І всіх Вас цьом!