День, якого ми так довго чекали))

Увага, новинка!

Для кого вона? 

1. Якщо ви читали наш із Владою Холод бестселер “Він тебе програв. Ти тепер моя” — то нова історія обов’язково вам сподобається.
2. Якщо ви любите книги про кохання, яке далеко не платонічне)) але без вікового цензу 18+ то вам сюди!
3. Якщо вам подобаються герої , характер яких“з перцем”, але для вас важливо, щоб у романі не було насилля і жорстокості — то це саме той випадок…
4. Якщо ви фанат службових романів — то наша книга створена саме для вас!
5. І, звісно ж, якщо ви любите несподівані повороти сюжету, інтриги, загадкові обставини та квести — “Фантазії мого президента” не залишать вас байдужими!

Книга вже є на моїй сторінці ( гортайте униз, вона там)), нові розділи будуть виходити щовечора. На вас чекає така гаряча і непередбачувана історія, що ви будете з нетерпінням чекати кожну проду)) Коментарі дуже вітаються! Репости вітаються ще більше)) Стежте за нашими соцмережами ( їх можна знайти у профілі автора), там буде ще багато приємностей і сюрпризів! 

Анотація для вас:

Юля: "Одного разу я отримала дивне запрошення. Виявляється, я потрапила до таємного закритого клубу, учасники якого не мають жодних табу і виконують досить незвичні завдання. Як же я здивувалася, коли впізнала в одному з учасників клубу свого нового боса! Але поскільки правила передбачають зберігання інкогніто, перед нами нелегка задача: зробити так, щоб ніхто не дізнався про нашу спільну таємницю."

Вадим: "Бути на вершині нудно, саме тому я створив свій таємний клуб. Всі кандидати в учасники проходили жорсткий відбір і тільки тоді отримували запрошення. Одного разу до клубу прийшла новенька, яка одразу привернула мою увагу. Яким же було моє здивування, коли на наступний день вона прийшла до мене на співбесіду! І це тоді, коли я обіцяв собі більше ніколи не мутити з секретарками."

Ну і невеличкий уривок:

Коли я побачив Юліанну, то, чесно кажучи, вперше за багато років здивувався. Вона ж, схоже, взагалі впала в ступор. То бліднішала, то червоніла, а ще відкривала рота, як дурна риба, яку щойно викинуло на берег. 

Такий придуркуватий вираз обличчя не вʼязався з її практично ідеальною фігурою. Вона могла бути класною секретаркою, ми б могли непогано розважитись, але... 

— Марто, вийди, залиш нас на одинці, — я усміхнувся своїй секретарці. 

— Добре, — кивнула Марта і пішла, прикриваючи за собою двері.

— Я... Ви... Чому... Як... — пробурмотіла «Юліанна». 

— А ти дійсно Юля, — я покрутив у руках її резюме, яке до цього лежало в мене на столі. — Коли побачив його зранку — трохи сумнівався, все ж, вчора в клубі ти виглядала дещо... інакше.

— Я...

Я поклав резюме, усміхнувся, клацнув на телефоні на вимкнення камер в кабінеті, встав з-за столу і пішов прямо до неї.

Вона ж навпаки зробила крок назад. На кожен мій крок до неї вона робила крок до стінки, аж поки її спина не торкнулась дверей, у які вона до цього і увійшла. 

Вже за секунду між нами лишалось лише пів кроку. 

Я подався вперед, до її вуха: 

— А парфум той самий, — прошепотів, викликаючи на її шиї зграю мурашок, а потім різко схопив за запʼястки, і завів їх над її головою. — Зізнавайся, лялечко, як ти дізналась хто я, і хто тебе прислав?

— Я... Я...

— Не треба мені тут заїкатись, — прошепотів я, обпалюючи ніжну шию гарячим подихом. — Камери я вже вимкнув. Кажи зараз і, можливо, я тебе пожалію. Поки що я дійсно добрий.

— Але...

— Що це за парфум? — перебив я її, глибоко втягуючи повітря біля її шиї. 

— Це...

— Він тебе дешевить. На метелика ніби не схожа, але пахнеш як метелик, — продовжив я. — Хоча хто знає, які в тебе ще секрети. Якщо ти вчора забрела до нашого таємного клубу, то ти можеш бути як проституткою, так і наркодилеркою. 

— Що?! — вперше в її голосі прозвучало прямо таки обурення. 

— Ти завжди така небагатослівна? Такі в помічниці не годяться. Аж не віриться, що мені порекомендували тебе, лялечко, — я зазирнув їй в очі. 

— Я вже і сама не хочу у вас працювати! — пошепки прокричала вона на мене... Ого, схоже, гонор прорвався. — Давайте я просто заберу резюме і вдамо, що цієї зустрічі не було! — її несподіваний перехід від захисту в атаку мене, щиро кажучи, здивував. 

— А хто тобі сказав, що я тебе відпущу, — хмикнув я, продовжуючи притримувати її за запʼястки. — І взагалі, — я знов подався вперед, до її вуха, і продовжив пошепки, — я обіцяв, що... візьму тебе. 

Вона голосно сковтнула слину.

— Будь ласка, відпустіть. Я нікому не скажу про клуб, обіцяю, — тихо пролепетала вона. 

— А що мені? — я усміхнувся. — Я вільний багатий чоловік і можу робити, що хочу. Я не соромлюсь. А ось ти... Знаєш, вони там все фотографують. 

— Що? — в шоці перепитала вона. — Але як?... 

— Ти ж звичайна учасниця, авжеж, вони мають компромат, а що, ти думала в казку потрапила? — продовжив я. — Ні, дівчинко, ти потрапила в клуб, — усміхнувся я, знов втягуючи в себе аромат її парфумів. — І тепер ти нікуди не подінешся... Хіба що виграєш десять ігор підряд і тоді вони, за твоїм бажанням, зітруть всі твої фото. А до того моменту ти будеш грати, як і всі «сірі». Авжеж, якщо не хочеш, щоб вчорашнє розлетілось інтернетом.

— А ти?... — вона зазирнула мені в очі. — Скільки ігор з десяти наразі виграв ти?... І на тих фото... Там був і ти, хіба ти дозволиш їм їх розповсюдити?!

Заходьте, додавайте “Фантазії мого президента”  до бібліотеки, діліться враженнями в коментарях! І, звичайно ж, підписуйтесь на профілі авторів, аби не пропустити нових розділів та інших приємностей! 

А ще хочу нагадати про іншу свою книгу в процесі — “Колишній ворог” Ця історія сподобається любителям детективів! 

Олесь: На Валентинів день наше провінційне місто сколихнула моторошна новина. У власних будинках знайдено мертвими двох впливових чоловіків. Багатий бізнесмен, благодійник, що допомагає сиротам і утримує притулок для бездомних тварин і власник напівлегальних розважальних закладів, тісно пов'язаний зі світом криміналу - що може бути між ними спільного? Хіба що те, що обох отруїв невідомий убивця, залишивши поруч із тілами аркуш паперу з написом "До зустрічі у пеклі".

Ілона: Я отримала доручення від шефа написати статтю про загадкові вбивства, які сталися в моєму рідному місті.  Розумію, що таке завдання є лише приводом позбутися мене, тому що я набридла чоловіку, з яким зустрічалася кілька років, і який дав мені зрозуміти, що не варто розраховувати на серйозні стосунки. Однак після переїзду я зустріла того, кого  колись вважала своїм ворогом, і з ким тепер доведеться працювати в парі…

Отже, вибирайте те, що вам до смаку і насолоджуйтесь читанням! А ми вже готуємо нові історії, працюємо без вихідних і відпусток, аби вам було що почитати))

Сподіваємося натомість на вашу підтримку і активність!