Продовження "Джерела" активно викладається, і на честь сьогодняшнього розділу в мене є, чим похвалитися.

Тільки подивіться, який чудовий арт намалювала для історії ілюстраторка Алла Марковська.

I повнорозмірний варіант:

Знайомтеся, це новий друг Лаверн. Його звуть Бруні, у нього є дуже міцний панцир, смертельні клешні та отруйне жало. Найліпший варіант для войовничої чаклунки, я вважаю ?

А ось шматочок текста, де відбувається їхнє знайомство:

Через тиждень Ра-аан показав їй, що все можливо. Приїхавши до розлому на своєму дивовижному звірі, що нагадував величезного скорпіона, від якого кінь Лаверн усе ще смикався, він спішився і, не озираючись, піднявся на гору і ввійшов у червону пащу. А коли вийшов звідти, втомлений і задоволений, за ним йшло ще сорок таких самих чудовиськ. Вони обступили вершників півколом, і навіть дочка і вірна слуга Ра-аана Сан-Міо знатно занервувала від кількості тварин із безодні.

Імператор же взяв Лаверн за руку й підвів до найбільшого чудовиська, яке розмірами не поступалося тому, на якому пересувався він сам.

— Тобі, — усміхнувшись, промовив він і торкнувся долонею чарівниці хітинової пластини на боці монстра. — Подарунок. Відтепер і навіки він служитиме ваал-ра.

— Це чудовисько служитиме мені? — здивувалася Лаверн, але руку не прибрала, погладила дивовижного звіра та витримала погляд численних його очей. Два ока були великі та сиділи високо в центрі на маленькій голові, інші дрібним бісером розсипалися з обох боків.

— Тобі доведеться його об’їздити, звичайно: відразу скажу, вони досить норовливі та люблять свободу. Але ці тварюки, як ніхто, відчувають силу магії й ніколи не підкоряться слабаку. А ти сильна, ваал-ра.

Він схилив голову набік і знов усміхнувся, а Лаверн не змогла стримати усмішки у відповідь — у цього чоловіка завжди було, чим її здивувати.

— Дякую…

Запрошую читати про цих та інших героів!
Перша книга: Уламки
Друга книга: Щілини