Шалені парочки рулять! Гарячі новинки вже тут

Вітаю любі) Цей тиждень почався одразу з двох класнючих новин. Чи, краще сказати новинок?...=)

Як і обіцяла - сьогодні ви познайомилися з новими моїми героями, а саме - Настею та Денисом. Обіцяю - з ними ви забудете про нудьгу, бо вони таааак чудитимуть… Хоча, чого вже приховувати - побігати від поганих хлопців теж доведеться. 

А ще з ними ми трошки поподорожуємо Україною) Зовсім крапельку, але спробую принаймні показати вам ті місця, які запали мені в душу)

А поки ваша сторінка в браузері ще завантажується, щоб вже додати книжку до бібліотеки - от вам смачний кусь)))

"ЗДАВАЙСЯ, СОНЦЕ"

Денис перекинув ногу через невеличку решітку огорожі балкона й швидко опинився на тій стороні. Мить, і він вже стрибнув вниз. Судячи з різких рухів, вдарився добряче, але й слова сказати не міг – кляті «гості» були занадто близько.

- Вони можуть бути на другому, перевір, - Настя почула зі сторони сходів квапливі кроки й нерозбірливу лайку.

- Стрибай, - самими лише губами промовив, виставивши руки вгору. Дівчина відчайдушно почала мотати головою – з тими бугаями на неї, можливо, чекали неприємності, а тут перелом гарантовано! Від страху вчепилася у металеві поручні. – Пін, твою ж мать, бігом сюди! – роздратовано гирнкув. Може б і виглядало комічно, як він пошепки свариться на неї, але не за цих обставин. Раптом за спиною почула голоси незнайомців. Вони наближалися, і те, про що говорили чоловіки, геть не тішило.

- Нам головне адмінку знайти – шеф сказав, що вона тут усім заправляє. Передасть документи й ключі, а там вже подивимося, як ще її можна використати, - інструктував лисий свого спільника. Це зізнання подіяло на Настю, як крижана вода. Вже й переломи були не страшні! Озирнувшись, вона миттю повторила все за Деном. Тільки очі від страху заплющила, щоб не бачити, якщо він все ж не спіймає. Але даремно – менше секунди вільного падіння, а потім чоловічі руки міцно стискають її у своїх обіймах.

Ну, а якщо раптом вам на секундочку подумається, що ця парочка не достатньо шалена - рекомендую зазирнути до Ганни Зюман та її нової книги. Повірте - так пристрасті вирують геть не дитячі!

Анотація до книги "Бос замість валентинки"

— Мількевич! — роздається злобне гарчання. — Ти що собі дозволяєш?

— А? — сон миттю злітає, і я перелякано розплющую очі.

Начальство.

Особистою персоною.

У моєму ліжку.

Ще й, судячи з виразу обличчя, злий як чорт.

— Ярослав Вікторович? — перелякано сковтую й інстинктивно намагаюся натягти ковдру під саме підборіддя.

До речі. А що ми обидва тут робимо? Ще й…

Заглядаю під ковдру.

Голі.