Вітаю, любі!

За вікном морози та сніг, тож дуже доречною буде весела та тепла історія з гумором, про наші зимові свята, кохання, пригоди та такі знайомі проблеми міських жителів у селі. Тому сьогодні на роман “Тачка, бабці, два столи” – знижка! 

Не пропустіть ❤️ 

“ От і зараз закинув стегно повище, щоб обмежити Анжелу кордонами свого тіла, та… Мабуть, на того Мурчика якраз і попав коліном. Гострі ікла вп'ялися в ногу в районі литки, кіт голосно закричав, та так в нього вчепився, наче шмат мʼяса вирішив з Прозапаса вирвати!

 Він заціпенів, чортихнувшись в самі губи свого ельфа. А вона смикнулася, аж підскочила від того волання тварини! Сіпнулася вбік.

 Чесно кажучи, Миколі стало взагалі не до того, щоб її утримувати! Сам перекотився на бік, схопивши кота за шкірку.

– Якого біса?! – рявкнув на підступну тварину, таки змусивши його відчепитися від своєї ноги. – Що за підлість, я питаю тебе? Нагадати, хто вночі тобі підсунув сардельку потайки? – виставив справедливі, як на нього, претензії.

 Кіт не те що не засоромився, а ще вдруге ошкірився. Крутнувся, намагаючись Миколу ще й за руку дістати, а потім шуганув з кімнати так, що ледь в одвірок не влетів.

 Анжела, яка вже встигла сісти та вимкнути будильника, розсміялася, змусивши Миколу повернутися до неї. Завис: все-таки який кайф дивитися на неї з самого ранку! Як заправляє пасмо волосся за вушко, рахувати те ластовиння, ловити першу посмішку і здивований подих!.. 

 Дідько, Прозапас, оце ти точно по самі вуха втріскався! І коли ж тільки встиг?!

– Доброго ранку, ельф! – розплився в дзеркальній посмішці, розтер той клятий укус.

 І якось не замислившись, протягнув до неї руку, спіймав пасмо, що знов норовливо вислизнуло, впавши на її щоку. Стиснув, накрутив собі на пальця.

 У Анжели дихання знову запнулося. І очі розкрилися так широко, що вії чи не під бровами. Закусила губу, яку він тільки-но так палко цілував. А потім якось рішуче видихнула та відхилилася.

– Доброго… Думаю, сьогодні вночі тобі краще на тахті у вітальні лягти, – відвівши очі, Анжела піднялася та відвернулася в інший бік.

 А у нього в голові відразу та її подушка та ковдра спливли. Не телепень же. Це вона вже вчора його збиралася “відселити”? А що ж змусило передумати тоді?

– За кота свого боїшся? – хмикнув, удавши, що взагалі не зрозумів натяку. – Не варто, ельф. Ми з ним спільну мову знайдемо, чоловіки ж, – підморгнув та спритно зіскочив з ліжка. – Або давай його на тахту виселимо.

– Мурчик – кастрований, – з натяком таким виразним, протягнула Анжела, попрямувавши до виходу.

 Прозапас аж реготнув. Жорстко вона, жорстко.”

Також хотіла трохи більше розповісти вам про себе, але вже виходить такий собі “міні-серіал”, тому викладаю його ось тут – https://t.me/HorovaOlha_novel_ch  

 Якщо цікаво, хто я, звідки, як, де та коли я починала писати, та що підштовхувало до появи тих чи інших історій – заглядайте, коментуйте, буду щиро рада поспілкуватися! ❤️

Ну і просто подаруночок – L7Nfvl5G  – Впасти в небо

Приємного читання!