Вітаю, мої любі Бубоньки!!!

Запрошую до одного із босів.
Історія кохання з першого погляду.

КНИГА ТУТ




Уривок:
«— От я все гадаю, як я дозволила малознайомому хлопцю повести мене в ліс посеред ночі?! — Сара засміялась, але реально замислилась над цим.

— Ти знаєш, я щойно сам про це подумав. Коли в мене буде донька, я їй розповім, як ми познайомились з її мамою, але скажу, що по лісах з незнайомим хлопцем блукати не слід. Я просто відпадний, тож логічно, що ти закохалася в мене одразу і зрозуміла, що я хороший і не повів тебе у ліс, щоб звабити.

— Так і розповіси?

— Майже. Останнє слово заберу.

— Тож, я вже закохана в тебе?

Він зупинився, і притиснувши її до себе, промовив:

— А як же.

— І у нас буде донька?

— Сто відсотково.

— Тобто, ти в мене вже теж закохався?

Вони дивились одне одному у вічі і він серйозно відповів:

— Так.

Сара гадала, що її серце вистрибне з грудей. Його очі говорили те, що щойно промовили губи. — Вау.

Він посміхнувся і ніжно поцілував її пухкі губи. — Ми прийшли, але нам треба піднятися на цю гірку. — Він посвітив ліхтариком знизу верх. — Готова?

— Так.

Він тримав її руку і вони разом долали крутий підйом. Вийшовши на вершину невеличкого пагорбу, Даниїл вимкнув ліхтарик.

— Подивися вгору.

Вони обоє підняли голови. Зіркове небо… жодної хмаринки і сяйво місяця. Неймовірна краса. Тиша природи, яку заповнюють цвіркуни та дикі нічні птахи заворожували своїм буттям. — Це нереально гарно. — На видиху промовила Сара.

— Сядемо?

— Так.

Він допоміг їй сісти і всівся сам. Їхні ноги гойдалися з пагорбу, проте це ніяк не було ризиком.

Даниїл відкинув голову назад і заплющив очі. Він був впевненим, - ця ніч змінить його життя. Таких, як Сара він ще не зустрічав. Краса; дотепність; жага до швидкості та чогось незвіданого. Нереальна дівчина, яка змусила його відчути в грудях те, що так давно спало – щастя.

Сара задивилася на нього, і в цю саму мить, вирішила, як проведе цю ніч і в чиїх обіймах зустріне світанок.

Даниїл розплющив очі і повернувся у бік Сари. Вона розчервонілась, коли її застукали на гарячому.

— Що, Принцесо… гадаєш, як мене звабити в цьому самому лісі? — Він засміявся.

— Твоя ямочка на щоці та неймовірний фейс спонукають мене до дій, про які ти говориш. Тож…

— Все таки мій фейс – відпад?

— Ще й який - відпад!

Сміх прокотився пагорбом, гублячись в неймовірній ночі.

— Поїмо?"

Моя сторінка на Букнет  *****  Моя група фейсбук ***** Моя сторінка на фейсбук ***** Мій інстаграм