"Місія кохання"

ЦИТАТА:

Восьма ранку. Аеропорту “Київ - Жуляни”. Тут, як завжди, повно людей із сумками та валізами, і я не виняток. Спілкуються між собою: хто пошепки, а хто  міг би і тихше. Зайнявши три місця збоку, я нервово  час від часу поглядаю на годинник. До початку посадки на рейс ще купа часу, а я не можу знайти собі місця. Проте від хвилювання трохи відволік і заспокоїв процес реєстрації, здачі багажу та митний контроль. 

Дотепер розсіяний погляд натрапив на молодого чоловіка в зношеному одязі: розтягнута чорна кофтина, блякла від часу, потерті штани кольору хакі, чорні не нові кросівки. Біля нього стояла невелика запорошена дорожня сумка. А він міряв кроками простір: три кроки туди, три  назад. Нервував, так само, як і я. Змогла роздивитися його детально: чорне волосся, сірі, як хмари перед бурею, очі. Нервово покусував нижню губу та про щось думав - у  голові промайнула думка, що напевно, теж від когось або чогось втікає.