"Місія кохання"
ЦИТАТА:
Восьма ранку. Аеропорту “Київ - Жуляни”. Тут, як завжди, повно людей із сумками та валізами, і я не виняток. Спілкуються між собою: хто пошепки, а хто міг би і тихше. Зайнявши три місця збоку, я нервово час від часу поглядаю на годинник. До початку посадки на рейс ще купа часу, а я не можу знайти собі місця. Проте від хвилювання трохи відволік і заспокоїв процес реєстрації, здачі багажу та митний контроль.
Дотепер розсіяний погляд натрапив на молодого чоловіка в зношеному одязі: розтягнута чорна кофтина, блякла від часу, потерті штани кольору хакі, чорні не нові кросівки. Біля нього стояла невелика запорошена дорожня сумка. А він міряв кроками простір: три кроки туди, три назад. Нервував, так само, як і я. Змогла роздивитися його детально: чорне волосся, сірі, як хмари перед бурею, очі. Нервово покусував нижню губу та про щось думав - у голові промайнула думка, що напевно, теж від когось або чогось втікає.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОх, аеропорти бачили стільки щирих історій) мабуть, історія героїв — одна з них))
Selene Evance, дякую
воу, як цікаво)
Лоре Лея, Дякую
Дякую, Вікторія)
(Ivanka), Дякую вам
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати