(не) покірна — знижка!!!

                                                 Вітаю, мої хороші!!! 

                Сьогодні діє знижка 12 % на історію Юлі та Тимофія.

Юля, після фатальних подій у своєму житті стає, самостійною впевненою, та недоступною. З допомогою близьких виховує доньку та працює не покоадаючи рук. Впетро не впускаючи у своє з донькою життя чоловіків, до одного випадку. Один з вечорів кардинально змінює життя Юлі.

Тимофій, втратив дружину та доньку. Заможний знаменитий живе в своє задоволення, й частенько заглядає в чарку, адже при усіх статках та досягненнях, його життя пусте, от знову від нього пішла мала, з котрою мав стосунки. Вже котрий день топив горе в алкоголі. Його люди ледь забрали його з ресторану. Чоловік напідпитку сам сів за кермо, в результаті чого ледь не вбив мотоцикліста на пішоходному переході. Чоловік перебуває в шоковому стані, коли дізнається, що за кермом була жінка...

                                                        Уривок.

Юля взявши в одну руку документи підкинула їх в гору, листопад аркушів А4 розлетівся по кабінету шефа.

Остап замахнувся, щоб вдарити Юлю, вона уже примружила очі та закрила обличчя руками. Як раптом відчула, що її хтось притиснув до себе.

Різкій чоловічий аромат парфумів торкнуся її нюхових органів. — Це був точно не Ярослав в нього інші парфуми.

— Ця жінка працює на мене.

Тембр потужного чоловічого голосу розніс вібрацію по усьому його тілу, Юля це добре відчувала бувши притиснутою до нього, та очі побоялася відкрити. Було цікаво хто це? Але із цим вона розбереться потім.

— Як ти узагалі посмів підняти на жінку руку? — Запитав чоловік потужним голосом, який тримав її, від його обіймів перехопило подих, вони були такими ніжними й сильними водночас.

Юля несміло відкрила очі й забрала руки від обличчя. Невідомий їй чоловік тримав однією рукою, руку її ексчоловіка, удар якої мав прийтися на обличчя жінки, а іншою притискав її до себе.

— Юль, як ти? — Схвильовано запитав Ярослав Львович, який стояв поруч.

— Все добре. — Лиш тихо промовила налякана жінка, серце, якої стукотіло мов навіжене.

— Йди до себе, я тебе покличу. — Лагідним тоном попросив Ярослав.

Незнайомець відпустив її з обіймів. Вона швидко навіть не озираючись подалася з кабінету, обережно ступаючи, щоб не наступити на документи ексчоловіка, хоча на них уже стояли, як шеф, так і незнайомець.

— Юлю, передай, хай Міра зайде.

Передавши секретарці прохання Ярослава, Коваль буквально вбігла у свій кабінет. Все ніяк не могла заспокоїтися, нервово міряючи його. Події, що щойно відбулися лякали її. Потужна енергетика незнайомця, здавалося досі проходить крізь тіло. Хотілося покинути все і втекти з відси.

Зрештою переміривши свій невеличкий кабінет кілька разів, жінка присіла на своє робоче місце, та за роботу взятися не могла, її усю трясло. — Хто цей чоловік, що захистив її? Навіщо він це зробив? І, що тепер буде? Як Гудима відреагує на її відказ? А, якщо він дізнається, що Сніжинка його донька? Що тоді?

В кабінет знову увірвалася Міра і з порогу почала.

— Ну ти даєш, Юлька? Гудима з криками пішов. Погрожував закрити нашу Шарашчину контору. — Вона перевела подих. — Та я прийшла, бо шеф знову кличе тебе до себе.

— Гудима, хоч документи позбирав? — Піднявшись напружено поцікавилася Коваль.

— Ага, позбирав. — Бурмотіла Міра крокуючи попереду. — Стояв мов набундючений павич, мені довелося. І шеф, теж щось не в дусі.

Юля вся напружилася, бо не знала чого чекати тепер, на душі наростав неспокій. Йшла з тривогою на душі.

 Жінка не сміло постукавши увійшла в кабінет шефа.

— Юліє Вікторівно, присідайте. — Відразу попросив Ярослав Львович.

Жінка підійшовши присіла за стіл, навпроти незнайомця, було відчуття дежавю.

— Юліє Вікторівно, ми уже з вами говорили на цю тему. — Почав чоловік у центрі столу. — То ж прошу знайомтеся, — це Тимофій Владленович Фабіян. Ви співпрацюватимете з ним.

Почуте шокувало Юлю, шеф ставив її перед фактом. Автоматично її погляд стрибнув на незнайомця. Перед нею сидів впевнений у собі чоловік, привабливої зовнішності, одягнений у діловий чорний костюм і таку ж сорочку. В пам’яті Юлі спливли спогади, тої ночі коли її збило авто й картинка зі знімального майданчика. Це безумовно був один і той самий чоловік і від цього розуміння стало моторошно. Вона опустила погляд.

У шефа задзвонив телефон, він вибачившись пішов у переговорну.

— Юліє Вікторівно, мені дуже приємно з вами познайомитись.

Коваль різко глянула на чоловіка. Його приємний баритон подобався їй, але на цьому уся симпатія закінчувалася. Він заможний, і небезпечний, а отже вона не може співпрацювати з ним і узагалі це не її, робота із клієнтами.

— Ви мені потрібні з 26 квітня, тобто з наступного понеділка, і приблизно терміном десь до двох тижнів. Делегація з Китаю прибуде в понеділок, я б хотів, щоб ви були зі мною в аеропорту.

— Я не співпрацюватиму із вами. — Випалила Юля і вставши з-за столу кинула. — Вибачте.

Юля бачила, як напружено на неї дивився цей чоловік, та їй було байдуже. Вона подалася на вихід.

Чоловіча міцна рука стиснула легенько її зап’ястя, змусивши зупинитися біля самісіньких дверей. Юля несміло оглянулася це Фабіян.

— Поясніть причину своєї відмови. — Холодно наказав він.

                                               ( Не) покірна

         Рада вітати Вас на своїй сторінці!!!