Таксі бізнес-класу

Обіцяла розповісти про нову історію і трохи пропала, бо хворію. Та нарешті зібралась з думками і розписала вам тут трошки фактів..

Назва: Таксі бізнес-класу. І обрана вона неспроста. Головна героїня Кіра працює таксисткою. І знайомство з чоловіком Антоном, який потребував "таксі бізнес-класу", круто змінить життя дівчини. І ні, не коханням з першого погляду. Знайомство героїв пройде щонайменше цікаво й точно запам'ятається обом.

Якось надто прекрасно звучить усе це. Насправді історія насичена різними емоціями: радість, сум, пристрасть, гнів, розчарування, біль, любов та чимало сліз. Вона змусить попереживати, але буде цікаво і місцями дуже навіть гаряче)

Розповім трошки більше по сюжету.

Кіра - дівчина, у якої великі проблеми в сім'ї. Батько важко хворіє, йому потрібна операція, але донора знайти не вдається. Мама - алкоголічка, яка частенько б'є дітей. У Кіри є молодший брат, захищаючи якого, вона приймає всі удари на себе. Особистого життя в дівчини немає, так як всі сили спрямовані на виховання брата.

У цих двох є ще один брат, але Вадим пішов з дому декілька років тому і після цього ні разу не з'являвся. Кіра марить думкою про те, щоб знайти брата. Тільки пошуки безуспішні.

І от в один день на її вулиці "перевернулась вантажівка з шоколадом" (люблю цю метафору).

Кіра їздить на старенькому батьковому авто, аж тут їй випадає нагода підвезти відомого мільйонера. І "бізнес-клас" у цьому випадку не про марку авто, а сервіс. Саме тому потім Кіра підвезе Антона ще раз. В нетверезому стані він полізе цілуватись, а Кіра розіб'є йому носа...

Думаю, на цьому варто закінчити, бо можу так і весь сюжет переповісти. Ніякої інтриги тоді не буде:)

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Ельфи проти картоплі
Привіт!❤️ Вирішила трохи відволіктися від писанини. Відволіклася, глянула на календар — і дещо ошаліла. Два тижні, і літо все. А перед цим ще треба пережити священний сімейний ритуал під назвою «копати картоплю». Бабусі
Захоплива алхімія - частина 2
За вікном вечоріло – але ельфійка навіть не помітила цього: віконниці були щільно закриті, аби зайве світло не заважало працювати. Схеми з викладками плетінь та чернетки рецептів починали миготіти й змішуватись між собою,
Візуал до: "Десмонд"
Грей Россі
Утікачі
Ми не завжди читаємо, щоб утекти. Іноді ми читаємо, щоб повернутися. Повернутися до себе, коли день був надто гучним. До тієї частини себе, яка давно не мріяла. До відчуттів, на які в реальному житті не завжди вистачає
Від кого мали підтримку?
Мені цікаво, як у вас було з підтримкою вашої творчості з боку батьків. У мене були чудові батьки, але вони ніколи не раділи і не підтримували моє бажання писати. Ну може хіба що в молодшій школі, коли вчителька на батьківських
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше