Вітаю усіх, хто підписаний на мою сторіночку, і тих, хто просто випадково побачив блог у стрічці!

Гадаю, надійшла пора трошки розповісти про себе, і тут мені в пригоді став флешмоб, започаткований Камілою Дані і переданий мені від Єви Райн.

За умовами я маю відповісти на три запитання, то не будемо довго тягнути.

1. Який спогад автора про найбажаніший та найцікавіший подарунок?

Спогад, як не дивно, сьогоднішній. Сьогодні я маю надзвичайний подарунок, про який навіть мріяти не сміла. У моїй першій книзі більше тисячі бібліотек, а на моєму акаунті понад сто підписників. Хіба це не справжнісінький Миколайчик для автора? Я щаслива неймовірно і вдячна усім, хто повірив у мене, кому сподобалась моя історія, і хто готовий надалі читати мої книги. А їх у мене в планах чимало)))

1. Хто приносив подарунка авторові під подушку (Миколай, Санта, Дід Мороз - чи автори були такі чемні, що приходили усі???)

Приносив Миколай під подушку, які і велять традиції. А Дід Мороз під ялинку. Ранок у ці дні завжди був сповнений неймовірним збудженням та очікуванням дива. Інколи навіть від хвилювання заснути не могла, настільки чекала цих яскравих пакунків. Обожнюю сюрпризи й досі! Тому подарунки ніколи не шукала навмисне. Але за законом підлості, якимось чином випадково знаходила. Дуже засмучувалась і плакала. Миколаю поспіхом доводилось вигадувати щось новеньке)))

1. Які традиції святкування Миколая є у родині автора?

Традиція чекати дванадцятої ночі, щоб роздивитись подарунок. Наш Миколай справжнісінький чарівник. Ні разу нікому не вдалось засікти, як він складає подарунки під ялинку. Навіть якщо не спимо, навіть якщо сидимо за святковим столом, вони чарівним чином в мить з'являються серед пухнастих віт. Але ж хвилину назад не було!

Ось такі у мене традиції та секретики) Сподіваюсь, після цього блогу Ванілька стала вам трохи ближчою та зрозумілішою.

Естафету передаю чудовій Аліні Амор

Також  хочу привітати всіх з чудовим святом Миколая. Воно в моєму серці займає велике місце. І хоч зараз темні часи, але вірю, що чудо обов’язково буде і наше спільне на всю країну бажання здійсниться зовсім скоро. 

Бажаю всім бути в теплі, у світлі, дочекатись рідних, які, можливо далеко й воюють за нашу свободу, обійняти їх і більше ніколи не розлучатись.

А також запрошую, хто ще не бачив, у свою новорічну історію “Моя хороша дівчинка”.

― Вибачте! — врешті бовкаю.

― За що?

― Не знаю. Я не пам’ятаю що було вчора.

― Он як! — повертається, повільно відпиває зі склянки.

Чомусь стає жарко від того, що розумію ― його губи торкаються скла саме там, де ще хвилину назад були мої.

― Я була з друзями на вечірці. Це останнє, що пам’ятаю, ― пригнічено зізнаюсь. ― Не знаю, що трапилось...

― Що ж, Снігурко, вважай мене принцом. Я врятував тебе, коли ти сунула по нічній трасі в невідомому напрямку.

― Що я на трасі робила?

― Запитаєш у своїх друзів.

Історія ховається ТУТ

Книга пишеться у рамках флешмобу  #кожного року 15 грудня

Заглядайте у гості!

З найтеплішими побажаннями, ваша Ванілька(=^-ω-^=).