Привіт, любі.
Як ви, можливо, могли помітити, у “Пампушці для боса” настав один з тих вирішальних моментів, на яких читачі затамовують подих. Розумію, що хочеться витрясти з автора якомога швидше величезне продовження, але, як то кажуть, є нюанс. 

Ні-ні, не треба починати панікувати - оновлення будуть, і я намагатимусь їх робити регулярними (тобто через день, як і було), проте обсяги не завжди будуть такими, як раніше. 

Ті, хто слідкують за моєю сторінкою у фб знають, що не так давно сталося дещо трагічне для мене, то ж писати не завжди є можливість та бажання. Але ви, мої любі, неймовірні - я бачу вашу реакцію, ваші переживання за героїв, і не можу залишити вас без смачненького.

Просто прошу не кидатися капцями (а причин буде чимало - Катя з Олегом в ту ще халепу вляпалися) й, за можливості, коментувати книгу, підгодовуючи муза. 

Люблю вас =*

Дякую, що ви є.