Вітаю мої дорогі. Що ж як і обіцяла, історія "СОН ПІД ЯЛИНКУ" завершилася. 

Тому щиро запрошую до казки!

 

 

—  Це був найпрекрасніший сон, —  щиро зізналася дівчина, —  я не хочу, щоб він закінчувався. 

—  А хіба він мусить закінчуватися?

Поліна згадала про сни, ті які бачила довгий час, аж поки не зустріла Костю в реальності, і вирішила поділитися цим з чоловіком.

—  Тільки не смійся з мене, але я бачила тебе, ще до того, як ми вперше зустрілися. Ти снився мені.

—  І що я робив у твоїх снах? —  Запитав чоловік дивлячись просто в очі, де не було ні насмішки, ні здивування, лише розуміння і цікавість.

—  Коли як. Бувало ми гуляли, потім я тікала, бувало я тікала від когось і натрапляла на тебе, або тікала від тебе. 

—  А ти знаєш, що якщо вірити тим хто знається на снах, то сни це перевернута реальність?

—  Мабуть, чула, здається, навіть від матері, а що?

—  Якщо ти у снах постійно тікаєш, то в житті ми просто мусимо бути разом.