"Сон під ялинку" Цитата та завершення...

Привіт мої котусики! Скоро зима і не дивлячись на ситуацію в країні, я не можу не радіти цьому. Хай там що, а зима пора для снігу, див та розваг. Всім нам бажаю світлої та теплої зими, і хоч і з запізненням, але вітаю усіх з початком зими. Я знаю, що в середині кожного сидить дитина, яка обожнює зиму. 

Книга "СОН ПІД ЯЛИНКУ" якраз про зиму, свята, чудо та власне віру в нього, бо всі знаємо, що найчастіше чудеса трапляються з тими, хто у них не вірить, або не зізнається що вірить. Тут і
новорічна несподіванка є, бо на свята новорічних несподіванок багато. І кохання, бо куди ж без нього.

Тому щиро запрошую завітати до короткої, але дуже атмосферної історії.

Ось вам ще новина: - книга майже завершена, тому очікувати в муках наступної глави не доведеться.

Дякую щиро усім, хто поруч!!! Вражайтеся та діліться враженнями!

 

Поліна захопила шарф та пальто і вийшла з дому. Йшла в бік ялинки, намагаючись зловити таксі. Хоча вони сьогодні щонайменше по подвійному тарифу працюють, але дівчина будь-що хотіла дістатися туди, і краще щоб вчасно. Таки вдалося впіймати автівку і Поліна мчала з надією та певним трепетом перед невідомим,  по нічному містку. Вона приїхала до ялинки і зовсім неочікувана, що там буде стільки людей. Як же він знайде її тут? Дівчина штовхалась крізь натовп, щоб стати ближче до ялинки. 

Вона роззиралась навколо, щоб знайти Костю, але ніде його не бачила. Ось уже й зворотній відлік почався.

— Десять, дев'ять…

Поліна відчайдушно зітхнула, 

— П'ять, чотири …

Раптом на своєму плечі відчула чиюсь долоню.