Любі читачі, в мене для вас дві новини, обидві хороші) Оновлення книжки «Забудь хай все мине – Ще раз пробач мене» будуть точно щоденними. Щоб всім було зручніше, кидатиму опівночі.

Єдине виключення сьогодні – прямо зараз редагую і видам під ранок, бо весь день «добивала» фінальну структуру роману й загубилася в часі. В результаті деякі глави, включаючи наступну, потрібно трохи «підігнати» під паралельну сюжетну лінію. Зате замість запланованих 7к знаків оновлення знову буде більш, ніж на 15)

І це друга хороша новина – найскладніше в роботі з книжкою для мене позаду: глави підраховані, сцени накидані, рушниці розвішані, діалоги прописані) Залишилися лише описи та редактура, яка займає багато часу, бо я не хочу, щоб помилки заважали вам читати.  

Це мій перший досвід написання «процесника», тому постійно нервувала, щодо затримок навіть на добу. Зате тепер можу гарантувати щоденні проди та додаткові при можливості (на вихідні буду старатися видавати як мінімум одну позапланову).

Дякую вам за довіру! І кидаю спойлери з проди, що запланована на ранок та завтрашньої глави Дениса.

***

- Якби в тебе було одне бажання до Бога, що б ти загадав?

- Хіба він джин чи золота рибка, щоб його виконувати?

- Ну і хто із нас зануда?

- Гаразд. Я б хотів… здатність пересуватися з супершвидкістю.

- Ти мав сказати, що забажав би мене!

- Тебе я й так постійно бажаю, а от Київські пробки вже дістали.

***

Глава Дениса: 

- Віто, мені дуже шкода, що я випадково ввів тебе в оману…

- Не шкодуй, а введи інше. Слухати нічого не хочу. В нас сусідський непорушний договір, Дене.

- Вважай, що він розірваний.

- Щось ти казав інше, коли прийшов до мене в день виписки з лікарні і благав тебе впустити! 

Авжеж, прямо на колінах стояв. Намір обійтися з Вітою делікатно зникає, але відповісти я не встигаю, помітивши Тіну, що стоїть біля дверей моєї кімнати.

- В день виписки із лікарні? - цікавиться Бойко холодно.

- Так, Ден відразу ж приїхав до мене.

- Який він спритний.