Привіт! Відтепер свій безплатний роман «Кому потрібна аутсайдерка?» публікуватиму частіше. (Принаймні, сподіваюся зафіналити до кінця цього року).

  Тицяйте на обкладинку, щоб перейти до першої сторінки.

  Історія героїні Еліс Стоун заплутана, тому книга вже налічує приблизно 200 сторінок, і це ще не кінець! Доля перенесла Еліс у столицю, де вона намагається знайти батька, якого ніколи не бачила, і от, вона потрапляє до рук кримінального авторитета містера Блейка, гучне прізвище якого звучить на кожному кроці.

  Чим же все закінчиться? Чи вдасться героїні втекти від проблем? Чи, можливо, викрити поганця, який колись розділив її родину?

  І як же без любовної лінії… Героїня протягом всієї книги обиратиме між романтиком і спокусливим поганцем. То з ким же залишиться в результаті?

Уривок зі спокусливим Алексом:

Він спробував ще щось сказати мені, але гучна музика не дала почути його.

-Не чую тебе, Алексе! - показала на свої вуха, сподіваючись, що він прочитає по вустах.

  Тоді Алекс підійшов ближче, але замість того, щоб повторити те, що вже казав мить тому, він повернув рукою моє обличчя, взявши за підборіддя, і доторкнувся своїми вустами до моїх.

  Я вигнулася назад, щоб розірвати поцілунок. Для чого він, взагалі, це зробив?! Навіщо все ускладнювати між нами?!

-Не відмовляй мені, Ел, - сказали його губи.

  І він знову нагнувся до мене так, що мені вже не було куди вигинатися ще нижче, бо просто б впала на підлогу.

  Цього разу я не змогла протистояти його поцілунку, і віддалася йому. Алекс же такий спокусливий! Плюс ще цей аромат його шкіри водночас з одеколоном. А в процесі він дістав якусь темну річ з шухляди і зав’язав мені очі. Це неабияк збентежило. Його руки підняли мене та перенесли на крісло.

-Сиди спокійно, - пролунав лоскітний шепіт у вухо.

  Я відчула дотик його вуст на своїй ключиці. Все було так загадково та романтично, хоча Алекс же далеко не романтик. Далі моєї ключиці доторкнулося щось чужорідне, що змусило мене підскочити.

-Не рухайся, Еліс! Я зроблю тобі татуювання. Це подарунок.

   Я потягнулася рукою до пов’язки, яка закривала очі, але Алекс зупинив мене.

Світла й тепла вам❤

Ваша Кейтрін Шкроб