Додано
30.11.22 20:18:51
Герої, які нас змінюють
Привіт, Букнет)
Поки писала проду на «Відьмину службу кол-центру», помітила за собою смішну річ — якщо сильно хвилюватись за своїх героїв, можна здуріти. В книзі є балакучі предмети — диван, барна стійка, килимок. І от якщо в людей вживатись легко, то коли я починаю думати за дивана, то відчуваю ніби і сама стаю ним. Знаходжу багато спільного, типу кругозору, який зводиться до суцільних дуп.
А з яким неживим предметом ви себе асоціюєте? Чи був якийсь герой із вашої книги, який змусив вас стати схожим на нього?
Юлія Богута
2263
відслідковують
Інші блоги
Я знаю, що ви чекали )))) Вже о 00.00 Ден перейде до рішучих дій... Ми не підтримуємо агресії, але підтримуємо чоловічу розмову ;) Так?))) СПОЙЛЕР!) Я спустився поверхом нижче. Ноги несли мене швидше, ніж я встигав про щось подумати.
Сьогодні вас уже 99 ❤️
І мені просто хочеться сказати — спасибі. Я зовсім нещодавно прийшла на Букнет і тільки розпочинаю свій письменницький шлях. Ще вчуся, пробую, знайомлю вас зі своїми героями й щоразу трохи хвилююся,
Я завжди вважав, що найстрашніші історії — це не ті, де на сторінці з'являється монстр. Справжній жах починається набагато раніше. Зі звичайного потертого лінолеуму в коридорі. Із запаху хлорки, який нагадує лікарню.
- Вставайте. - я схопила його за руку й потягла до себе, та він настільки великий, що я навіть на міліметр не змогла зрушити його з місця. Я смикнула ще раз. Хан легенько потягнув руку на себе, і я опинилася
Наступного дня, у неділю, щоб хоч якось заглушити це внутрішнє безумство, я вирішив влаштувати виїзд на природу. Я набрав Сергія, запропонував йому та його дружині Мар'яні поїхати за місто до озера подихати свіжим повітрям.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПершим спав на думку процесор, бо постійну гружусь з приводу та без))
Непогано було бути камінчиком. Все, що від тебе потрібно, це просто лежати, і так усе життя. Люблю спокій та рівновагу)))
Напевно, із лампочкою, коли її вмикаєш - відразу все стає просто, зрозуміло, нестрашно, кольорово.
Але не варто надто сильно порушувати особистий простір та набридати, бо може обпалити крильця)))
А я, напевно, була б барною стійкою - тільки дуже, дуже погіршений варіант - вороги б не виживали)
Я, певно, схожа на списану ручку.
Юлія Богута, Мабуть, щоб писали каліграфічно) але не переживали щодо помилок. Їх можна зачеркнути)
З неживим предметом? Хм... Може, з окулярами, які я вічно десь забуваю і ходжу всюди шукаю, але без них, як без рук)) Отака і я в житті непомітна, але без мене некомфортно))
А щодо героїв... Мені дуже близька по духу Міра з моєї книги "Пройти під веселкою", через те, що вона схожа на мене як дві краплі води))
Юлія Богута, Темно-червоного, чи бордо))
З неживих предметів я, мабуть, на комп'ютерну мишку схожа: без кінця кудись тицяю))) А в героях в кожному є щось від мене, і є щось, що хотілось би й собі перейняти, бо їм видала, а собі не залишилось))
Лара Роса, Чудові слова))(
Я мабуть голосовий помічник, такий собі робот балакучий, бо дома лише я знаю, що в нас їсти, де що лежить, як що працює і о котрій кому вставати годині)
Лоре Лея, Він просто ліниться)))
Тут без меблів здуріти можна))) Ти там тримайся, щоб дійсно не збожеволіла)) Хоча в нас все схоплено)))) Я себе бачу лише ноутбуком))) Здається, я на кожного свого героя схожа)))
Юлія Богута, Теж так думаю)) Дякую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати