Третя книга циклу "Коли-скова" повинна була стати останньою, але вже в процесі я передумала. " Коли співають півні..." на даний момент - моя улюблена частина, яка розкрила деякі цікаві таємниці, та вмістила в собі містичну прозу.

Ту ніч в п’ятнадцять років Дмитро запам’ятав на все життя. Він чудово пам’ятав, як тіло сповнювалось пекельним болем, а кості ламались одна за одною, ніби крихке печиво. Здавалося юнак досі відчував, як кожна волосинка вовчого хутра пробивалась крізь шкіру, розрізаючи її немов голка, та залишаючи після себе точкові шрами, які тільки згодом загоїлись… Кігті росли дуже швидко, й відчувалось це ніби тобі під шкіру загнали розпечену залізяку. Свідомість увесь час плуталась поміж відчайдушних думок про самогубство та молитов. Дмитро вже не розрізняв Бога і Диявола в собі: все сплелось в одну істоту, якою він мав стати. Обернення було схоже на катування душі й тіла, й здавалось, що це ніколи не закінчиться. Година за годиною хлопця ламало як іграшку в руках дитини. Та ніч була наповнена жахливим відчаєм, неймовірними стражданнями, та справжнім виттям вже не людини, і ще не вовка…

Відчуття та емоції перевертнів, знайомство з відьмами та їх правилами, таємниці, які досі заховані за десятьма замками, кохання та сім'я - це все можна знайти в містичному оповіданні "Коли співають півні..."

Кожен крок буде впливати на подальші події, кожен зроблений вибір стане вирішальним.

Це як відчути смак мрії, та доторкнутись до надії, яка живе в серцях головних героїв. Це почуття, які хочеться опанувати, та знайти для них домівку, знявши прокляття перевертнів...