Поки дали світло))

Я, здається, задрімала, і не відразу почула дзвінок у двері. Підхопилася з ліжка і зойкнула від болю в стопі. Швиденько знову сіла на постіль. А дзвінок повторився.

Хто це може бути? У Яра є ключ, вже зробив дублікат. Але, може, він його забув? У будь-якому разі, треба дістатися до дверей і поглянути, хто там. 

Я потихеньку, тримаючись за стіни, вибрела в передпокій. Тут було велике вікно, і я побачила, що сонце вже хилиться до обрію. Виявляється, я проспала майже цілісінький день! 

Я сяк-так пришкандибала до дверей і відчинила їх. До квартири відразу ж ввалилося двоє молодих чоловіків, які явно почувалися тут як удома. 

Один із них, високий, з темним, коротко стриженим волоссям та масивною нижньою щелепою,  з цікавістю почав мене роздивлятися.

— А де Яр? — спитав він 

— Н-на роб-б-боті, — я раптом почала заїкатися.

— А ти і є та його німфа? 

Я знизала плечима, гадки не маючи, що він має на увазі. 

— Ден, скажи дівчині, хай приготує щось поїсти, бо ми дуже голодні, — промовив другий чоловік, із модно підстриженою чорною бородою, що робило його схожим на цигана. 

— Так, сонце, накрий нам швиденько на стіл, бо поки Яр повернеться додому, ми всі з голоду дамо дуба, — звернувся до мене той, якого назвали Деном. 

Я слухняно пошкандибала на кухню, а вони залишилися сидіти у вітальні, увімкнули телевізор і стали дивитися якийсь боксерський матч.

Зазирнула в холодильник — продуктів мало. Звісно, була ще якась крупа, макарони, але хтозна, чи вони захочуть те їсти. 

Після роздумів вирішила приготувати гарячі бутерброди з шинкою і сиром. У мене був уже нарізаний батон, тож потрібно було лише змастити шматочки хліба кетчупом, і на кожен викласти начинку, чим я й зайнялася .

Так захопилася процесом приготування, що не зчулася, як двері відчинилися і до кухні увійшов Яр. За ним з'явився Ден.

— Що ти тут робиш? — спитав господар квартири, суворо дивлячись на мене. — Маєш бути в ліжку! 

— О, який ти суворий зі своєю німфою! — зареготав Ден. — А чого вона так дивно ходить? Це ти щось із нею вчудив, чи вона й була така? Може, той тип спеціально неліквід підсунув? 

Яр сердито озирнувся на нього і сказав беззаперечним тоном:

— Дене, вийди, мені треба поговорити з Діною наодинці. 

— Все, все, я зрозумів, — друг Яра виставив уперед долоні. — Вже йду. Воркуйте собі, голуб'ята! 

Коли двері за ним зачинилися, Яр сказав:

— Не звертай уваги на хлопців, вони не злі, просто така в них манера спілкування. Вважають себе дуже дотепними і крутими. 

— Та все нормально, — я підняла на нього очі. — А чому він назвав мене "німфою"? Що це значить? 

Яр на мить задумався, а тоді швидко випалив:

—  Ден свого часу жив у… е-е, Греції. Так, у Греції. А там є такий сленг — на квартиранток кажуть "німфи". 

— Ясно, — я рушила до холодильника, — там десь були оливки, треба відкрити. Кажуть, греки їх дуже полюбляють…

— Та ні, Ден не грек, — Яр усміхнувся. — І я гадки не маю, чи їсть він оливки. Добре, покинь це все. Давай я відведу тебе до твоєї кімнати.

— Але я ще не закінчила робити бутерброди…

— Сам зроблю, ходімо, тобі шкідливо стільки часу бути на ногах. А як не підеш, то занесу тебе сам, як це було вранці! 

Щоб дізнатися, що було далі, читайте роман "Він тебе програв. Ти тепер моя"

Тільки сьогодні до кінця дня знижка на нашу з Владою найпопулярнішу книгу!

Ну і, звичайно, нагадаю про ще одну нашу спільну книгу в процесі — “Парі на наречену”!

Це теж захоплююча історія кохання з любовним трикутником та кількома невідомими, а ще фіктивними стосунками, світом кіно… Одним словом, щоб багато не писати, запрошую вас додати книгу в бібліотеку і насолоджуватися щоденними оновленнями та подарунками для читачів. Книга безкоштовна!

Анотація: 

Станіслав: "Здавалося, я мав усе, про що можна тільки мріяти. Та несподівано я дізнався, що кохана Ніколь проміняла мене на кар'єру в Голівуді. Мені захотілося помститися їй, і я погодився на пропозицію друга укласти парі: зробити з простачки "зіркову" наречену. Якби я знав, до чого це призведе, обминав би супермаркети десятою дорогою…"

Маргарита: "Таких невезучих людей, як я, ще треба пошукати! Приїхала з села вступати на акторський факультет, і не пройшла за конкурсом… Довелося йти працювати касиркою в супермаркет. Робота нервова, а тут ще й різні неадеквати серед покупців трапляються…

Уявляєте, один із них запропонував мені зіграти роль своєї нареченої. Але якби я знала, що трапиться потім, то краще б одразу послала його за відомою адресою..."

Також буду рада бачити вас у своїх соцмережах:

Моя творча сторінка у ФБ

Група авторів у ФБ 

Мій Телеграм-канал