Нещодавно натрапила на цікаву пригодницьку історію “Хранитель Карпат. Витоки” Кристини Асецької. Ця книга є продовженням фентезі “Хранитель Карпат” . Події відбуваються після десяти років пригоди, що описана у першій книзі, тож сміливо можна читати окремо. Головний герой – Марк, чугайстер, що має людську сутність. Він повинен захистити відьму від небезпечної босаркані, через яку він, разом з відьмою та мавкою Софією, опиняються у минулому. Щоб повернутися назад, вони мають знайти артефакт. Пошуки ускладнює босорканя, яка не бажає відмовлятися від своєї мети. У книзі згадаються істоти з української міфології. Історія приваблює колоритом та атмосферою.

Ось уривок із зустріччю Софії з русалкою.

З води виринула русалка. Фіолетове волосся, мокрими, заплутаними пасмами сягало поясу та прикривало оголені груди, жовті очі з цікавістю дивилася на непрохану гостю, а синій хвіст, зі срібним переливом замість ніг, повільно хлюпався у воді.

– Чого тобі, мавко? – хриплий голос русалки здавався неприємним. Вона прокашлялася і з її вуст донісся лагідний голос, схожий на пісню солов'я, – ти ж не плавати сюди прийшла.

– Не плавати, – Софія не стала заперечувати очевидного. Вона опустилася на коліна й порівнялася з русалкою. Повільно розстібаючи сардак, не зводила погляду від хвостатої, – я шукаю одну річ. Гадаю, могла б виміняти її на ось ці коштовні коралі.

Мавка демонстративно відкинула краї сардака та випнула груди вперед, виставляючи на показ намисто. Червоні намистинки у вигляді циліндриків, нанизані на більш як двадцять ниток, приковували погляд. У очах русалки спалахнула цікавість і вона простягнула руку з довгими нігтями. Софія одразу заховала коралі під сардаком.

– Подобаються? – русалка нервово ковтнула. Софія  знала про слабинку русалок до прикрас та блискучих предметів. – Пропоную обмін. Я тобі віддам коралі, а ти мені древній топірець.

Почувши таке, хвостата відсахнулася, утворюючи бризки води. Софія доторкнулася пальчиками до намиста та почала розстібати його:

– Не хвилюйся, за кілька днів я поверну топірець і ніхто про це не дізнається, а коралі залишаться у тебе назавжди.

– Але у скарбниці немає топірця.

– Ти впевнена? – Софія насупила брови й з натиском у голосі продовжила, – інакше доведеться віддати ці коралі комусь іншому, тому, хто має топірець. Шкода, якщо така краса дістанеться не тобі.

– Впевнена, ніякого топірця там немає, – русалка нервово облизала губи, – але, можливо, щось інше зацікавить тебе?

– Вибач, але я обміняю ці коралі тільки на топірець, – мавка показово перебила у пальцях продовгуваті намистинки. Щоб дотиснути русалку, Софія підвелася та вдала, що має намір піти, – а вони майже нові, яскраві, ідеально підкреслюють груди. З ними будь-яка дівчина, – мавка на мить запнулася, – чи інша жива істота, неперевершена, вродлива. Шкода, що доведеться віддати їх комусь іншому.

– Стій! – русалка простягнула долоню, ніби вона затримає мавку, – подумай, може виміняєш їх на щось краще? Я можу принести люстерко, у якому ти завжди красуня, гребінець із співочою квіткою, або, навіть, срібну виделку самої імператриці. Нею зручно заколювати волосся.

Динамічний початок налаштовує на думку, що продовження буде не гіршим від першої частини. Якщо бажаєте пригод та мандрів тоді вам сюди:

ЧИТАТИ КНИГУ ТУТ