"Знову бажана" - новинка вже на сайті❤️

Всім привіт!
На сайті опублікований перший розділ книги “Знову бажана”
Дуже сумувала за вами. Лише на Букнет найактивніші, найсміливіші, найвідданіші читачі.

Анотація до книги “Знову бажана”

Все життя Божена відчувала свою непотрібність. Працюючи у заможного сімейства за Києвом вона зустрічає американського воєнного кореспондента, який признається їй в коханні. Та чи зможуть вони бути разом, коли всі навколо проти їх спільного щастя?



Уривок

У залі валялися чоловічі штани. Далі по коридору, який вів до спальних кімнат на підлозі кинута сорочка.

Одяг був схожим на діловий, але шкарпетки жовтого кольору з малюнками каченят вирізнялися і ніби світилися біля дверей, які вели у ванну кімнату.

Божена прислухалася і з жахом усвідомила: у ванній хтось є.

Підійшовши ближче вона хотіла відчинити двері, але ті відчинилися з іншого боку.

Її і без того великі очі видали одночасно переляк і здивування. Перед нею стояв напівоголений чоловік.

Божена прикусила губу. Торс чоловіка виблискував на сонці, яке пробивалося крізь вікно ванної кімнати. На стегнах висів білий рушник. Дівчині здалося, що той от от може впасти, а вона була не готовою ще до одного потрясіння.

Від стегон і торсу вона зважилася і підняла голову, аби роздивитися чоловіка краще.

 Очевидно, він щойно прийняв душ, чи то поніжився у гарячій ванні: темно-русе волосся було мокрим, трішки скуйовдженим, але блищало так, ніби чоловік досить добре знався в догляді за волоссям.  Очі карі. Густі брови не видали здивування. Чоловік дивився так, ніби розглядав комаху перед собою.

Божена знітилася, бо не хотіла видавати власний захват такою картинкою. Важко було відірвати погляд від дужого чоловічого тіла. Особливо їй сподобались накачені руки та плечі. За такими точно, як за стіною. Його тіло було покрите темним волоссям, яке вузенькою смужечкою спускалося вниз і ховалося під білосніжним рушником. Темні волоски прилипали до шкіри, крім тих місць де він встиг витертися.

Вона продовжувала оглядати його навіть, коли вираз обличчя чоловіка змінилося на спантеличення. Ні, вона сама була не в захваті від ситуації.

В його темно-карих можна було побачити цинізм, через який він дивився на світ. Риси обличчя були правильними і пропорційними: прямий ніс, маленькі зморшки біля очей і чуттєвий рот. Божена зупинила погляд на губах, але ті не думали їй посміхатися.

— Ви хто? — раптово заворушилися губи чоловіка. Його рішучий, низький голос ніби ляпас від мрій, куди встигла за декілька секунд поринути дівчина.

— А Ви? — запитала у відповідь намагаюсь не видати хвилювання.

— В такій ситуації це не має значення, — він зробив крок вперед і від цього серце дівчини відігравало ритм переляку. Він безсоромно водив очима по її тілу і навіть не знітився аби простягнути руку до стегон.

— Що Ви робите? — вона ледь не перейшла на крик.

Продовжити читати