ПРЕМ'ЄРА НА БУКНЕТ!

"ХАЗЯЙКА ПРИМАРНОГО ГОТЕЛЮ" -

РОМАНТИЧНЕ ФЕНТЕЗІ.

Анотація:

Твоє спокійне життя раптово змінюється.

Як прийняти нову реальність та що робити з несподіваним заповітом? Спадщина, яку тобі залишила дальня родичка, - готель у горах - принесе більше проблем і несподіванок, ніж ти думала... Але ж часом варто йти ва-банк, щоб отримати суперприз, чи не так?

Уривок:

- То що ж, власне, вас сюди привело?

- Новини. І документи, – знову кивок на папку.

Що ж це за папка загадкова така? Начебто звичайна, картонна папка, із шнурочками.

- Ближче до справи, Андрію Володимировичу, - попросила я.

Він хмикнув, потім хрюкнув, прокашлявся і, нарешті, одним ковтком осушивши горнятко із кавою заговорив.

- Насамперед, Емма Гнатівно, прошу прийняти мої щирі співчуття з приводу передчасного відходу з життя вашої родички – Євангеліни Романівни Вишнякової.

- Кого? - Здивувалася я. Такого імені у нашому роду я не пам'ятала.

- Євангеліна Романівна Вишнякова, ваша двоюрідна бабуся по лінії вашого, покійного нині, батюшки – Гната Степановича Костіна. Євангеліна – рідна сестра його матері, простіше кажучи.

- Я не знаю цю людину. Але мені справді шкода, що вона покинула цей грішний світ. Земля їй пухом. Це все? – спокійним голосом відповіла йому.

- Ні, - злякано замотав він головою. - Вам доведеться, Еммо Гнатівно, краще вивчити свій родовід. Адже, на відміну від вас, Євангеліна Романівно добре знала про вас й ваше існування. Вона залишила заповіт. І ви єдина спадкоємиця її майна.

- Чого? - я здивовано дивилася на майора поліції.

- Чи бачите, - Андрій Володимирович витяг з папки лощений папір з гербом й печатками, - ваша бабуся була власницею невеликого готелю в горах. Тепер ним володієте ви. Ось заповіт. Ознайомтеся. А в цій папці всі інші документи, які підтверджують тепер ваше право власності на нього, - він простяг мені документи.

Я взяла папку з його рук і втупилася в папери.

На них й справді значилися всі мої дані, причому не тільки ім'я та по батькові й прізвище, дата і місце народження, а також колір волосся та очей, й три останні адреси проживання, включаючи студентський гуртожиток.

Сумніву не було. У заповіті йшлося саме про мене. Тільки чому я раніше нічого не знала про бабусю і про її готель? Чому тато нічого не говорив про неї? Та й взагалі мало говорив про свою рідню? Загадка, яка так і залишиться нерозгаданою. Папа помер п'ять років тому, а три роки тому, не витримавши розлуки, за ним пішла і мама.

 Читати тут

Не забудьте подарувати історії зірочку та додати в бібліотеку!

Чекаю на ваші коменти))